Вернуться на предыдущую страницу

http://smi.liga.net/articles/IT083907.html

Заступник голови КМДА Людмила Денисюк: "Потрібно публікувати "чорні списки" нечесних підприємств, тоді до них не підуть ні працівники, ні партнери"

Ігор СВАЧІЙ (Хрещатик, № 128, 22 липня 2008)
Не секрет, що жертвами афер найчастіше стають заробітчани з інших регіонів. На це потрібно реагувати? Чи високий ризик у Києві натрапити на нечесного працедавця? Які важелі впливу має міська влада? Чи можна систематичного порушника позбавити ліцензії або ще щось таке? Відповіді на ці та інші запитання дала заступник голови КМДА Людмила Денисюк.

- Пані Людмило, киянка, яка звернулася до вас по допомогу, не має практично жодного документально підтвердженого доказу. Чи є підстави її захищати?

- Документ - дуже важлива річ. Про нього завжди треба пам'ятати, як, скажімо, про звичайний чек у магазині. Це ваш доказ, ваш козир, яким можна буде скористатися, коли працедавець затіє нечесну гру. Але в даному і в схожих випадках важливіший факт - людина реально працювала, виконувала роботу. Підприємець, не відраховуючи податків і не заплативши працівникові, порушив закон. Йдеться про злочин. Тому тут не те що є підстави для захисту, тут зобов'язані діяти і прокуратура, й місцева влада.

- Не секрет, що жертвами афер найчастіше стають заробітчани з інших регіонів. На це потрібно реагувати?

- Насамперед не може бути градації кияни і некияни. Люди, що приїхали заробити копійку, беззахисніші за мешканців столиці. Їм ніде жити, вони ночують у будівельних вагончиках. Працюють понад норму. І коли їх "кидають" ділки, це просто неприпустимо. До того ж іногороднім нікуди звернутися, вони почуваються безправними. Це чистого вигляду рабство. Такого в демократичній правовій державі не можна допускати. Ми маємо все робити для того, щоб столиця в очах громадян України мала привабливий вигляд.

- Чи високий ризик у Києві натрапити на нечесного працедавця?

- У столиці щороку реєструють тисячі підприємств, щотижня з'являються тисячі оголошень про вакансії. Така неймовірна кількість вже може свідчити про певну гіпотетичну загрозу. Часто за документами у підприємця може бути все чисто, отож перевірили документацію, і все. А що там діється насправді? До того ж тяжко сказати, хто може бути порушником: невідома організація чи та, котра має хороший імідж. Скажімо, у випадку з Іриною, якщо підтвердиться розказане нею, її ошукала відома на всю країну телевізійна діва. Але так змалювала ситуацію одна сторона. Треба ще розібратися. Я сама дивилася передачу Ірини Алцибеєвої, і дуже симпатизую цій професійній ведучій та успішній жінці. Часто на тих, хто працює, а не краде, дає роботу іншим, пишуть мішки скарг, нацьковують податкову і кого завгодно. З іншого боку, в багатьох через успіх виникає зіркова хвороба, і вони вважають, що їхні гроші та зв'язки вирішують усе. Ми поспілкуємося з керівництвом підприємства і з'ясуємо, як було насправді. Головне - надійшов сигнал. Дуже важливо, щоб люди самі повідомляли про факти порушення їхніх прав. Стосовно "зарплати у конвертах", існує телефон довіри у податковій адміністрації. Зі свого боку, ми теж реагуватимемо на дзвінки в службу допомоги міського голови "0-51".

- Гаразд. А які важелі впливу має міська влада?

- Передусім ми намагаємося цивілізовано розмовляти з підприємцями. Головне управління праці та зайнятості постійно проводить з керівниками бізнес-структур роз'яснювальну роботу, їм надсилають так звані листи-нагадування. Проте не всі сприймають роз'яснення. Тому при управлінні створено координаційну раду, яка разом із Мінпраці, прокуратурою, податковою адміністрацією шукають шляхи виходу з такої ситуації. Доводиться вдаватися до жорсткого діалогу. Ми наполягаємо, щоб перевірки проводили активніше і за фактом порушували кримінальні справи.

- Чи ж є регуляторні механізми? Чи можна систематичного порушника позбавити ліцензії або ще щось таке?

- Наслідки порушень можуть бути різними. Це і штрафи, й позбавлення права обіймати певний строк керівну посаду, навіть позбавлення волі. Міра покарання залежить від складу злочину, і остаточне рішення приймає суд. Там само він визначає розмір відшкодування матеріальних та моральних збитків потерпілим. Щоправда, суд може затягтися на хтозна скільки. Ну як бути людині в такій ситуації? По-перше, хочу сказати, що ми готові надати певну юридичну підтримку постраждалим, проконсультувати. А по-друге, аби убезпечити людей від халепи, вважаю за потрібне оприлюднювати імена тих, хто обманює. Опубліковувати такі собі "чорні списки" фірм, які порушують закони про працю, і тоді до них не тільки не підуть працівники, а з ними не захочуть мати справу й партнери. Треба показати справжнє обличчя тих, хто не вміє й не хоче вести бізнес чесно.