Смерть під вікнами

Сказати, що Прем’єр-міністр Російської Федерації Владімір Путін міг спостерігати за вбивством колишнього депутата Державної Думи, Героя Росії, колишнього бригадного генерала армії Ічкерії Руслана Ямадаєва з вікон свого кабінету, було б перебільшенням.

По-перше, глава уряду не так вже й багато часу проводить у власному кабінеті, віддаючи перевагу чудовим краєвидам сочинської резиденції, а, по-друге, від Білого дому, резиденції російського уряду, до місця, де невідомий вбив Ямадаєва, - кілька хвилин пішки. Тож смерть під вікнами Путіна - це швидше перебільшення, образ, який демонструє, що учасники кавказького протистояння не обирають якихось глухих закутків для здійснення своїх злочинів. Ні, вони діють впевнено, зухвало, серед білого дня, не соромлячись, у повній впевненості, що вийдуть сухими з води. І це не дивно, адже вони не якісь там бандити. Вони - влада.

Інгуського опозиціонера Магомеда Євлоєва вбили не під вікнами Владіміра Путіна, але після того, як він розпрощався із президентом кавказької республіки генералом ФСБ Муратом Зязіковим. Зязіков і Євлоєв прилетіли до Назрані одним літаком, після чого Євлоєва було затримано й холоднокровно застрелено просто у міліцейській - ! - машині. Звичайно, прикрий випадок - а що ще? До Ямадаєва добратися за допомогою правоохоронних органів було б непросто. Брати Ямадаєви - господарі Гудермесу, другого чеченського міста. Саме завдяки їхній підтримці російським військам свого часу вдалося встановити контроль над цим стратегічним пунктом. Саме тому Руслан Ямадаєв - Герой Росії. Його бойовики стали потім частиною батальйону "Восток", очолюваного братом Руслана, також колишнім ічкерійським бригадним генералом Сулімом Ямадаєвим. Батальйон, серед іншого, брав активну участь у недавній осетинській кампанії - хоча досі незрозуміло, як Сулім, який знаходиться у федеральному розшуку, командував батальйоном "Восток".

Можливо, це сталося тому, що в своєму протистоянні з президентом Чечні Рамзаном Кадировим Ямадаєви могли спиратися на підтримку російських військових. Не випадково в одній машині із Русланом Ямадаєвим знаходився й був тяжко поранений колишній комендант Чечні, начальник штабу Ленінградського військового округу генерал-полковник Сергій Кізюн. Російські військові не дуже задоволені тим, що Кадиров отримав Чечню у феодальне володіння, і не стільки з політичної точки зору, скільки з економічної: адже для них і війни в республіці, і подальше перебування там були насамперед вигідним бізнесом. Очевидно, гудермеським господарям вдалося запропонувати своїм російським партнерам більш вигідні умови взаємодії, ніж ті, що створював - а точніше, не створював - господар усієї Чечні. І тому Міністерство оборони Росії не розформовувало "Восток", а правоохоронні органи не намагалися знайти Суліма й Бадруді Ямадаєвих. Проте вороги клану почали із старшого і найвідомішого - Руслана. Адже в молодших братів немає нічого, крім військового досвіду та участі в кримінальних розборках. А в Руслана Ямадаєва була політична біографія - він, до речі, очолював республіканське відділення партії "Єдина Росія" і був змушений залишити посаду тільки під тиском Кадирова.

Тепер співробітники чеченського президента кажуть, що Руслана Ямадаєва вбили, щоб скомпрометувати Кадирова. Однак на питання, кому було вигідним це вбивство, також є одна головна відповідь. Для того, щоб послабити Суліма, треба вбити Руслана. Тим більш, що це відбувається не вперше. І не вперше в Москві. Командира спецзагону ФСБ "Горец" Мовладі Байсарова - іншого жорсткого критика Кадирова - було вбито в російській столиці чеченською міліцією, загін якої спеціально відрядили до Москви.

Звичайно, стверджувати, що ямадаєвці чи байсаровці чимось серйозно відрізняються від кадировців, було б перебільшенням. Як було б перебільшенням говорити, що всі ці люди воювали за свободу Чечні, коли називали себе генералами армій Дудаєва чи Масхадова. Зовсім ні. Вони заробляли тоді, під прапором Ічкерії та намагаються за¬робляти тепер, під прапором Росії. Джохар Дудаєв намагався саме так жорстко розправлятися зі своїми суперниками, як тепер Рамзан Кадиров, а в Аслана Масхадова просто не вистачало на це сил. Однак Дудаєву, як відомо, не вдалося добитися консолідації - і навряд чи вдасться її добитися Кадирову, тепер - "кровнику" наймогутнішого чеченського тейпу Беной. А розплачуватися за нестабільність в Чечні та на всьому Північному Кавказі будуть не тільки московські покровителі молодого чеченського президента, але й сама Росія.