Про пенсійне забезпечення платників єдиного податку

Олена Васильченко: "Чи є можливість у приватного підприємця після досягнення пенсійного віку уникнути "розплати" за обрання свого часу спрощеної системи оподаткування у формі єдиного податку? Є, і принаймні дві: здійснювати доплати в Пенсійний фонд України або забезпечити себе додатковою пенсією через недержавний пенсійний фонд"

Вже 10 років існує в Україні спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, запроваджена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" № 727\98 від 3 липня 1998 р. (далі - Указ Президента від 3 липня 1998 р.). За цей час система спрощеного оподаткування набула широкої підтримки у суспільстві, перш за все з боку громадян, які обрали як спосіб оподаткування доходів єдиний податок. Водночас спрощена система оподаткування має не лише прихильників, але й опонентів, які бажають її реформувати, що, на жаль, частіше зводиться до пропозицій її фактично ліквідувати. Протягом 10 років застосування єдиного податку система майже не змінювалася, за винятком хіба що I кварталу 2005 р., але ці зміни, внесені традиційним для нашої країни шляхом - через Закон про Державний бюджет на черговий рік, "жили" недовго.

Підбиття підсумків роботи спрощеної системи оподаткування стало черговим інформаційним приводом для того, щоб привернути увагу до єдиного податку та пов’язаних з ним проблем, а також оцінити перспективи (див. напр. "Правовий тиждень" № 32 від 5 серпня 2008 р.). Цікаво, що більшість коментарів щодо єдиного податку висвітлюють або плюси для його платників (просто і дешево), або мінуси для держави, бюджету, Пенсійного фонду тощо. Хотілося б розглянути лише один аспект роботи на єдиному податку для фізичних осіб - приватних підприємців, який за існуючої системи видається перевагою для його платників, але в майбутньому обернеться недоліком, про який, мабуть, не всі "спрощенці" й здогадуються. Йдеться про майбутнє пенсійне забезпечення.

Єдиний податок та пенсійне забезпечення

Відомо, що безумовною перевагою єдиного податку є те, що, сплативши цей податок, приватний підприємець звільняється від додаткової сплати цілої низки податків та інших обов’язкових платежів, зокрема, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (п. 6 Указу Президента від 3 липня 1998 р). При цьому страхові внески на пенсійне забезпечення Державне казначейство України самостійно, без участі підприємців, перераховує до Пенсійного фонду України (ПФУ) як частину сплаченого єдиного податку. Ставка відрахувань до ПФУ визначена все тим же Указом Президента про спрощену систему і становить 42% розміру єдиного податку (п. 2 Указу Президента від 3 липня 1998 р). Таким чином, виходить, що внески приватних підприємців, які сплачують єдиний податок, до солідарної пенсійної системи, з якої виплачується державна пенсія, дуже незначні, оскільки обмежені розміром відрахувань до ПФУ із суми єдиного податку. З огляду на те, що ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами залежно від виду діяльності та згідно з Указом коливається в межах 20-200 грн на місяць, сума внесків до ПФУ за кожного платника єдиного податку становить 8,4-84 грн щомісячно.

Згідно з пенсійним законодавством на розмір державної пенсії впливають зазвичай 2 чинники - тривалість страхового стажу, тобто періоду, за який сплачувалися страхові внески до ПФУ, та розмір заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески (Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р.). При цьому до страхового стажу включається період, за який страхові внески були сплачені у сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, який, у свою чергу, залежить від встановленого в країні розміру мінімальної заробітної плати. Так, з 1 жовтня цього року згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік…" мінімальна заробітна плата становитиме 545 грн. Відповідно, мінімальний страховий внесок складає 180,94 грн. Але ж, як зазначалося вище, із суми єдиного податку навіть у максимальному розмірі - 200 грн на місяць - до ПФУ за такого платника податку надійде лише 84 грн. Для таких випадків Закон передбачає формулу, за якою розраховується період, що включається до страхового стажу. За умови максимального розміру єдиного податку починаючи з жовтня 2008 р. він становитиме 0,46 місяця за кожний календарний місяць, а з грудня, після чергового підвищення мінімальної заробітної плати, - 0,42! А якщо розмір єдиного податку встановлений на мінімальному рівні, то взагалі трохи більше 1 дня! З огляду на постійне зростання мінімальної заробітної плати до страхового стажу підприємця зараховуватиметься все менший період часу порівняно із календарним. Через це підприємцям, щоб заробити навіть мінімальну пенсію за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, необхідно працювати набагато більше років, ніж звичайному найманому працівнику.

Як вирішити проблему

Можна відмахнутися від проблеми, мовляв, добровільно погодилися перейти на спрощену систему, "насолоджуйтесь" тепер її наслідками. Але така "несправедливість" щодо майбутнього пенсійного забезпечення існувала не увесь час. А розмір мінімальної заробітної плати почав перевищувати максимальний розмір єдиного внеску лише у 2003 р. Просто ставки єдиного податку, встановлені в Указі Президента від 3 липня 1998 р (тобто 10 років тому), відстали від життя.

Чи є можливість у приватного підприємця після досягнення пенсійного віку уникнути "розплати" за обрання свого часу спрощеної системи оподаткування у формі єдиного податку? Є, і принаймні дві.

1-й варіант - здійснювати доплати в Пенсійний фонд України.

Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що "якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок" (ст. 24). Тобто в жовтні цього року платнику єдиного податку у максимальному розмірі довелося б доплатити 96,94 грн.

Здійснення таких доплат є правом, але не обов’язком підприємця. Однак доплати допоможуть збільшити розмір державної пенсії, на яку підприємець матиме право в майбутньому. Якщо підприємець не здійснює доплату до розміру мінімального страхового внеску, який постійно зростає зі збільшенням мінімальної заробітної плати в країні, то страховий стаж враховується йому пропорційно сплаченим внескам, тобто тій частині єдиного податку, яка перераховується до ПФУ. І дуже добре, що Пенсійний фонд України роз’яснює приватним підприємцям "складності" спрощеної системи щодо майбутнього пенсійного забезпечення та, відповідно, їх права. Хоча іноді норма Закону про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування щодо права здійснити доплату до розміру мінімального страхового внеску подається як обов’язок. Але, можливо, підприємці це просто неправильно розуміють.

2-й варіант - забезпечити себе додатковою пенсією через недержавний пенсійний фонд (НПФ).

Ці установи працюють в Україні з 2005 р., а їх діяльність регламентована Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р. На сьогодні в країні зареєстровано близько 100 недержавних пенсійних фондів, більшість з яких є відкритими і тому доступними для будь-яких фізичних осіб, незалежно від роду занять.

Який варіант краще

Порівнюючи ці два варіанти, слід зазначити, що у разі обрання першого з них, приватний підприємець отримуватиме довічну пенсію з ПФУ, розмір якої буде опосередковано залежати від тривалості його доплат. За другого варіанту підприємець як учасник обраного ним самим НПФ отримує право одержувати пенсію на визначений строк, тривалість якого він сам і встановить, але не менше 10 років. Крім того, другий варіант дозволяє робити внески до НПФ у будь-якому розмірі та в будь-який час, обравши відповідну пенсійну схему, що особливо зручно з огляду на притаманну підприємницькій діяльності непередбачуваність надходження доходів. За певних умов підприємець може скористатися і податковою пільгою на внески до НПФ.

У разі обрання другого варіанту та здійснення пенсійних накопичень у НПФ підприємець має можливість більш гнучко визначати свій пенсійний вік, оскільки за законом він має право самостійно обрати собі пенсійний вік, який може відрізнятися від офіційно встановленого в країні, але не більше ніж на 10 років. Тобто жінка може обрати собі пенсійний вік для отримання пенсії з недержавного пенсійного фонду в період між досягненням 45-65 років, а чоловік - відповідно, 50-70 років. Людина взагалі може продовжувати працювати та водночас отримувати пенсію з НПФ без жодних обмежень.

До позитивних рис пенсійного забезпечення через НПФ слід віднести й те, що після надходження внесків вони зараховуються на індивідуальний пенсійний рахунок приватного підприємця як учасника фонду та визнаються його власністю. Завдяки інвестиційному доходу, який отримує НПФ від інвестування пенсійних внесків своїх вкладників, пенсійні накопичення на рахунках зростають, а пенсійні виплати збільшуються навіть під час виплат. Через це за умови тривалого строку накопичення коштів в НПФ та суттєвих пенсійних внесків розмір майбутньої пенсії з НПФ може значно перевищувати розмір державної пенсії. Водночас державна пенсія підлягає індексації та підвищенню на загальних підставах, встановлених законом.

Кошти, накопичені в НПФ, можна заповісти, а у разі невикористання підприємцем всіх або частини накопичень на його персональному рахунку не отримані у разі смерті учасника кошти успадковуються згідно із Цивільним кодексом. Для державної пенсії із солідарної системи такого правила не існує. Важливо й те, що ці два варіанти не виключають один одного, а можуть поєднуватися. Державна пенсія з ПФУ та її розмір ніяк не впливають на додаткову пенсію з недержавного пенсійного фонду, і навпаки. Тож за умови фінансових можливостей можна обрати обидва варіанти, особливо якщо ви плануєте жити довго та заможно.

Щодо реформування єдиного податку

За останні кілька років висувалися різні пропозиції щодо врегулювання спрощеної системи оподаткування, зокрема, у формі єдиного податку. Частина з цих пропозицій знайшла відображення у законопроектах, зареєстрованих у Верховній Раді України, проекті Концепції реформування податкової системи України та Стратегії реформування податкової системи, запропонованих Мінфіном, проектах Податкового кодексу. На жаль, частину цих пропозицій слід охарактеризувати не як спробу удосконалити цю систему, а як спробу якщо не ліквідувати повністю, то суттєво обмежити її застосування.

Аналізуючи пропозиції щодо змін у системі єдиного податку для громадян лише з точки зору їх пенсійного забезпечення, можна дійти висновку, що більшість пропозицій вихолощують суть єдиного податку як єдиного платежу та спрощеної системи оподаткування як похідної від слова "просто". Адже саме це підштовхувало сотні тисяч людей обрати для себе спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. Тому уявляється недоцільним запропоноване значне скорочення кількості обов’язкових платежів, справляння яких замінюється сплатою єдиного податку. Вивести за межі єдиного податку доцільно лише ті податки і збори, які не є типовими для більшості платників єдиного податку, і тому збору на обов’язкове державне пенсійне страхування це не повинно стосуватися: він має бути складовою частиною цього податку.

Черговий раз робиш висновок: "Подбай про себе сам!". Адже якщо держава надала можливість приватним підприємцям працювати за спрощеною системою оподаткування, підприємцям слід вже сьогодні самостійно подбати про те, щоб не ризикувати своїм майбутнім

Олена Васильченко, кандидат юридичних наук, керівник проектів ВАТ "КІНТО"