Вивести флот з-під вогню політиків

Тема російського флоту в Севастополі нині багато в чому спекулятивна. Справді, є проблеми, пов’язані з непогодженістю дій російської та української сторін за особливих форс-мажорних обставин кавказької війни. Проте очевидно, що одночасно цей прецедент змушує уважніше ставитися до рамок, які визначають і обмежують перебування Чорноморського флоту в Севастополі. Логічно було після ситуації взаємного непорозуміння і, як наслідок, непідтримки позиції одне одного організувати переговорний процес, який би дав змогу внести уточнення до міждержавних угод. Замість цього Україна вжила достатньо суперечливих заходів, які загострили і без того непрості відносини між державами.

Слід розуміти, що перебування Чорноморського флоту в Севастополі не є забаганкою Росії і не є формальною поступкою з боку України. Чорноморський флот не прийшов до Севастополя у 1991 році. Він зберіг позиції як флот Росії у перебігу перемовин про формування пострадянського простору, уточнення територій молодих держав і взаємних гарантій. Процедури і терміни його виведення стали частиною тривалих двосторонніх відносин України та Росії. Це та обставина, яку належить враховувати. З іншого боку, перебування Чорноморського флоту в Севастополі не повинно перетворювати Україну на заручника Росії.

Як бути за цих обставин? Переконаний, обидві сторони повинні бути об’єктивно зацікавлені у дотриманні тих рамок, які визначають умови й терміни перебування флоту на території нашої держави. Не посилюючи масштаби і обсяги перебування ЧФ, але і не дискримінуючи Росію. Паралельно у контексті розв’язання проблем флоту варто обмінятися взаємними гарантіями про безпеку, незастосування сили і відмову від односторонніх дій щодо ЧФ. Такі взаємні гарантії створять додаткові умови, щоб довіра була повною і не виникало питань чи конфліктних ситуацій.

Особливого значення набуває і проблема розвитку Севастополя. Тема того, як бути і чим бути Севастополю після виведення ЧФ, досі відкрита - лише побажання і заклики. Програму довгострокового розвитку цього міста як нового економічного центру повинні розробляти і приймати вже сьогодні. І першим її елементом має стати закон "Про місто Севастополь", який би регламентував не лише адміністративно-політичні проблеми, а й давав би певні економічні перспективи. Кожен севастополець має побачити в цьому законі перспективи для свого міста.

Найголовніше ж - важливо нині вивести проблему Чорноморського флоту і Севастополя з дискусійного поля жовтої преси та політиків, які відстоюють позиції своїх партій. Севастополь не повинен бути елементом передвиборної пропаганди, тому що ця тема пов’язана з національною безпекою. І розв’язання цієї проблеми повинно об’єднувати, незалежно від кольору партійного прапора та задекларованої ідеологічної доктрини. Бо це проблема збереження цілісності країни, соціальної рівноваги та політичної толерантності, й вона надалі буде могутнім стимулом для співіснування України та Росії. І навіть розв’язання проблеми Чорноморського флоту не скасовує того факту, що Севастополь стане одним із центрів співробітництва українсько-російського капіталів, українських та російських політичних еліт.