Єдиний податок: зміни на краще?

З набуттям Україною незалежності поступово розвивається національна економіка, одним з основних напрямів якої є стимулювання підприємницької діяльності шляхом створення сприятливих умов її оподаткування. За цей час прийнято низку нормативно-правових актів з питань оподаткування, що встановлюють спрощений порядок оподаткування доходів СПД, зокрема, сплату єдиного податку. На сьогодні правове регулювання єдиного податку регламентується Указом Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 28 червня 1999 р. до набрання чинності спеціальним податковим законом, який має прийняти ВР України.

Реформування податку

Існує кілька законопроектів з питань спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого підприємництва, що знаходяться на розгляді у ВРУ, а також розділ 98 "Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" проекту Податкового кодексу України. Законопроекти містять відмінні норми та потребують узгодження, а в перспективі - "перенесення" до Кодексу.

За сучасних умов побудови ефективної податкової системи в Україні особливе занепокоєння викликають окремі пропозиції щодо вдосконалення податкової системи України, згідно з якими єдиний податок як такий може припинити своє існування.

Проект Концепції реформування податкової системи України від 30 червня 2006 р., запропонований Мінфіном, передбачає комплексне реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.

Зокрема: 1) обмеження сфери застосування єдиного податку, що поширюється виключно на фізичних осіб-підприємців, які надають послуги населенню та здійснюють роздрібну торгівлю в нестаціонарних приміщеннях, з обсягом річної виручки не вище за визначений законом рівень, у трудових відносинах з якими впродовж року перебуває щонайбільше 5 осіб; 2) значного скорочення кількості обов’язкових платежів, справляння яких замінюється сплатою єдиного податку (слід зазначити, що плата за землю і ресурсні платежі, а також страхові внески до цільових позабюджетних фондів сплачуються на загальних підставах); 3) встановлення ставки єдиного податку у розмірі 15% сукупного чистого доходу (при цьому сукупний чистий дохід не може бути меншим, ніж розрахунковий оціночний дохід, який визначається, виходячи із середньої заробітної плати в регіоні та враховує сукупність особливостей ведення підприємницької діяльності в різних умовах); 4) збереження спрощеної системи обліку та звітності з обов’язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що результатом реалізації таких положень проекту Концепції реформування податкової системи України буде фактична ліквідація порядку справляння єдиного податку, що сформувався за період його дії з 1998 р. Проект нововведень недоцільний, оскільки змусить платників єдиного податку повернутися до сплати обов’язкових платежів на загальних підставах та ускладнить умови їх діяльності.

Не скасовувати, а вдосконалювати!

Аналіз сучасної теорії та практики застосування єдиного податку за дев’ять років його існування свідчить про те, що він є ефективним інструментом державної підтримки малого підприємництва. Хоча на практиці перехід на сплату єдиного податку з метою зниження податкового навантаження (як один із напрямів оптимізації податкового планування) почасти сприймається контролюючими органами як "ухилення від оподаткування". Основний аргумент - штучне подрібнення великих і середніх суб’єктів господарювання на малі заради зменшення податкових зобов’язань, використання підприємствами праці найманих осіб як незалежних підприємців з метою зменшення витрат, а також відсутність ефективного контролю за прибутками юридичних та фізичних осіб, котрі здійснюють підприємницьку діяльність. У зв’язку з цим справляння єдиного податку в Україні потребує не скасування, а вдосконалення шляхом ухвалення відповідного законопроекту "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва", який сприятиме зменшенню кількості суперечок платників єдиного податку з контролюючими органами, підвищенню рівня зайнятості населення, збільшенню надходжень до бюджету, зменшенню витрат на адміністрування податків.

Запропонований Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва проект ЗУ "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 26 липня 2005 р. певним чином знижує привабливість права сплати єдиного податку суб’єктами малого підприємництва через виключення з сукупності обов’язкових платежів, які замінюються сплатою єдиного податку, внесків на загальнообов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування. Згідно з п. 3.3 ст. 3 цього законопроекту фізичні та юридичні особи за себе та своїх найманих працівників (зокрема, членів власної сім’ї, котрі задіяні у здійсненні підприємницької діяльності) сплачують внески до фондів державного страхування відповідно до законодавства у вигляді єдиного соціального внеску, розміри якого визначаються законодавством.

Окремі аспекти щодо оподаткування доходів

Попри зручність застосування єдиного податку, виникають певні складнощі з оподаткуванням доходів у вигляді відсотків банку (передбачено у договорі про обслуговування), що нараховуються на поточний рахунок підприємця - платника єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку не передбачає отримання цих відсотків).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 889), п. 9.12. ст. 12 якого визначає, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів/надання послуг у межах їх підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Таким спеціальним законодавством є розділ IV Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 р. № 13-92 зі змінами та доповненнями (далі - Декрет), який регулює здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування і фіксованим розміром оподаткування та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727 (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 р. № 746) (далі - Указ ).

Оподаткування фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється за правилами, встановленими Указом. Згідно зі ст. 2 Указу фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності. Види діяльності зазначаються в Свідоцтві платника єдиного податку, порядок видачі якого затверджено наказом ДПАУ від 29 жовтня 1999 р. № 599, і саме від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку, який повинен сплачуватися.

Доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваною доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб. Це підтверджується також і пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889.

Виручкою від реалізації продукції вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції, а також всі кошти, які надходять на розрахунковий рахунок, відкритий СПД для здійснення своєї діяльності.

Платники єдиного податку згідно зі ст. 4 Указу ведуть спрощений облік доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат, форму якої затверджено наказом ДПАУ "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" від 29 жовтня 1999 р. № 599 (далі - Порядок). Відповідно до цього Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів та витрат згідно з додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21 квітня 1993 р. № 12 (у редакції наказу ДПАУ від 16 липня 2003 р. № 352). При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи № 1, № 3, № 6 та № 7 - "період обліку (день, тиждень, місяць, рік), "витрати на виробництво продукції", "суми виручки (доходу), "чистий дохід". У графі "сума виручки, дохід" відображаються фактично отримана сума виручки, до якої входить і сума, що надійшла на розрахунковий рахунок.

Нараховані банком відсотки не є виручкою від реалізації продукції, тому вони не включаються в обсяг виручки в звіті платника єдиного податку та не відображаються в книзі обліку доходів і витрат.

На щастя, у процесі податкової трансформації спрощена форма оподаткування таки встояла. Щоправда, при цьому не забули передбачити додаткове оподаткування у випадку перевищення малим підприємством допустимого річного обороту. Не пощастило бухгалтерам та аудиторам - на ці види діяльності спрощена система оподаткування відповідно до нововведень не поширюється. Розширення бази оподаткування передбачає запровадження податку на нерухомість, оподаткування доходів фізичних осіб від депозитних і навіть поточних рахунків. До речі, фізичним особам слід мати на увазі, що починається ера вдосконалення оподаткування пасивних доходів.