Віднем спокушені

Якби у Колонному залі імені Лисенка Національної філармонії України був танцювальний майданчик, то концерт за назвою "Віденські вечори", що відбувся минулого вівторка в рамках Міжнародної культурної програми "Австрія та Україна без кордонів", увінчався б такою заманливою пропозицією: "А тепер дами запрошують кавалерів!"

Якось зібралися за філіжанкою кави Сусанна Чахоян, солістка Національної опери України, та відомий австрійський продюсер Альфред Праус. Говорили зокрема про те, що було б не зле, якби взяти та й перенести клаптик Відня до Києва, а трохи Києва - до австрійської столиці. Сказали - зробили. Так виникла Міжнародна культурна програма "Австрія та Україна без кордонів". Її мета: створити територію для діалогу між обома країнами. І насамперед налагодити комунікацію між лідерами мистецького та світського життя, а також найяскравішими представниками медіа України та Австрії.

Найважливішим у цій програмі є те, що вона - благодійна. Принаймні, за словами пана Прауса, виручка від акції за назвою "Віденські вечори", котра відбулася в Києві у рамках австрійсько-українського проекту, дістанеться Україні. Загалом у Києві заплановано п'ять "Віденських вечорів", котрі, крім концерту оперної та опереточної музики на престижній концертній сцені столиці, що плавно перейшов у офіційний світський прийом, включають також презентацію мистецьких полотен австрійської художниці Елізабет Беллартц (до слова, виставка триватиме ще сьогодні й завтра у фойє філармонії).

Завдання першого "Віденського вечора" - створити атмосферу світського музичного Відня кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя. А точніше, "спокусити" київську публіку легкими, як зефір, і запаморочливими, як вино, мелодіями з опер Доніцетті, Бізе, Верді, Пуччіні та Гуно і оперет Штрауса, Оффенбаха, Леґара та Кальмана. На роль власне "спокусників" підібралися більше, ніж просто хороші артисти. Серед них - Сусанна Чахоян, володарка потужного лірико-колоратурного сопрано рідкісної краси та соліст Віденської національної опери Себастіан Райнталлер, який має ліричний тенор, м'який та ніжний, немов спів закоханого трубадура під вікном Дами Серця. Обох співаків у їхніх аріях та дуетах супроводжували музиканти Національного симфонічного оркестру України під керівництвом Володимира Сіренка.

Чи потрібно говорити, що Чахоян та Райнталлер склали ідеальну українсько-австрійську пару - не лише в дуетах, де вони чудово доповнювали одне одного, мудро розподіляючи між собою ролі й логічно вибудовуючи саму драматургію того чи того музичного номера (як от у "Застольній" з "Травіати" Верді чи дуеті Ганни та Данила з оперети "Весела вдова"), а й у програмі самого концерту. Принаймні вони єдині дозволили собі затанцювати вальс просто на філармонійній сцені. Вочевидь, саме цього дуже хотіла понад половина публіки. Проте їй було зась.