Необдуманий крок чи спланований наступ на іноземних інвесторів

Рекомендації ВГСУ щодо вирішення корпоративних спорів.

Наприкінці минулого року Вищим Господарським судом України було надано роз'яснення господарським судам щодо вирішення корпоративних спорів ("Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007). Такий новорічний подарунок не очікував жоден фахівець із корпоративного права. Найбільшу кількість питань викликав шостий розділ рекомендацій, який репрезентував точку зору суду щодо можливості застосування іноземного законодавства у корпоративних відносинах, учасники яких є нерезидентами.

Питання іноземного права

Насамперед, ВГСУ визначив, що діяльність акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні як юридичної особи, відносини між акціонерним товариством і акціонерами, а також між акціонерами акціонерного товариства з приводу діяльності останнього регулюються виключно законами та іншими нормативно-правовими актами України. При цьому, на підкреслення наголосу на слові "виключно", ВГСУ зазначив, що в разі укладення акціонерами (іноземними юридичними або фізичними особами) угоди (правочину) про підпорядкування відносин між акціонерами, а також між акціонерами й акціонерним товариством стосовно діяльності товариства, іноземному праву, такий правочин є нікчемним. Відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства з приводу його створення, формування його органів, визначення компетенції цих органів, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК України та Закону України "Про господарські товариства". За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.

Ні для кого не було секретом, що всі домовленості між акціонерами, які було оформлено відповідно до іноземного законодавства, і раніше не розглядалися судами як такі, що мають юридичну силу. Кожного разу в судовому засіданні юристи доводили те, що відповідні угоди не тільки не суперечать національному законодавству, але й мають хоч якусь юридичну силу. Зараз же ВГСУ фактично дав "зелене світло" судам взагалі не брати до уваги домовленості іноземних акціонерів, що, безперечно, негативно відіб'ється на інвестиційному кліматі в Україні. Іноземні інвестори, заходячи на ринок, перш за все потребують розуміння бізнес-процесів та національної законодавчої бази. Останню, представники іноземного капіталу явно не розуміють. Саме тому і звертаються до юридичних компаній, які здатні не тільки розтлумачити закони, але й внести в угоди такий знайомий іноземний досвід та традиційні техніки.

Іноземне право та конфлікти

ВГСУ також заборонив судам використовувати іноземне право у спорах з корпоративного управління, а саме: вирішуючи спори між акціонерами з питань корпоративного управління, суди повинні враховувати, що укладені між акціонерами - іноземними юридичними або фізичними особами угоди (правочини) про підпорядкування питань корпоративного управління іноземному праву, порушують публічний порядок і згідно зі ст. 228 ЦК України є нікчемними. Більше того, учасники господарських товариств, незалежно від суб'єктного складу акціонерів, не вправі підпорядковувати розгляд корпоративних спорів, пов'язаних із діяльністю господарських товариств, які зареєстровано в Україні, зокрема таких, що випливають з корпоративного управління, міжнародним комерційним арбітражним судам.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом недійсним правочину, нікчемність якого встановлена законом, не вимагається. Такий недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Виходячи з наведеного, угода (правочин) щодо підпорядкування відносин із корпоративного управління господарського товариства, зареєстрованого в Україні, нормам іноземного права, є нікчемною і не підлягає примусовому виконанню. "Така угода не може бути виконана примусово, в тому числі на підставі рішення міжнародного комерційного арбітражного суду, як така, що порушує публічний порядок", - зазначає ВГСУ.

Хоча ВГСУ і визнав, що питання корпоративного управління можуть бути врегульовані угодою, укладеною між акціонерами, але тільки у випадках, прямо передбачених актами законодавства України. В разі укладення таких угод з питань, які віднесено до врегулювання законом або статутом товариства, ці угоди можуть бути визнані судом недійсними. Зокрема, можуть бути визнані недійсними угоди між акціонерами товариства, зареєстрованого в Україні, про встановлення особливого порядку голосування на загальних зборах, який передбачає обов'язок одного або декількох акціонерів голосувати певним чином, обов'язок усіх акціонерів брати участь і голосувати на загальних зборах тощо.

Питання автономії волі сторін, на думку ВГСУ, в нашій країні повинно вирішуватися однозначно - заборонено все, що не є українським законодавством. Це ставить під знак питання не тільки авторитет МКАС у світі, але й всі попередні досягнення у сфері корпоративного права, які досягалися на практиці через використання в національних умовах іноземних правових традицій, досвіду та юридичної техніки.

Отож, рекомендації ВГСУ, по суті, досить різко та однобоко визначили ті дискусійні питання, вирішення яких часто використовувалося юристами для заповнення прогалин та подолання колізій в національному законодавстві. Безперечно, що дані рекомендації вже негативно вплинули на корпоративну сферу та сферу M&A в Україні, тим паче, що вступ України до СОТ, за прогнозами фахівців, мав підвищити кількість іноземних інвесторів, які мали наміри щодо створення в Україні корпорацій. Наскільки активною буде діяльність інвесторів на тлі обговорюваних рекомендацій - невідомо.