Заборона Росдержстандартом на імпорт українського сиру викликала достатньо широкий суспільний резонанс. Повідомлялося про згортання виробничих потужностей на підприємствах-виробниках. За експертними підрахунками, конфлікт може коштувати нашій країні $100-150 млн у рік. Хоча українські споживачі можуть отримати користь від ситуації, що склалася.
Причини "сирної війни"
Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко зазначає, що не слід сприймати "сирну війну", як основну проблему в україно-російських відносинах."Ситуація у світовій економіці явно погана. В таких умовах багато держав, залежних від експорту, і країн-імпортерів будуть намагатися проводити максимально прагматичну економічну політику і захищати внутрішні ринки, намагаючись вибудовувати якомога більші бар’єри, не дивлячись на міжнародні торговельні угоди. "Сирні війни" не є першою проблемою, яка з’явилася у відносинах з Російською Федерацією. Достатньо пригадати літо минулого року, коли були введені обмеження щодо імпорту труб малого діаметру, столових приборів, частини продукції машинобудування з України. Фітосанітарні норми і норми технічного регламенту завжди є найбільш легкими у плані регулювання. На підставі цих норм завжди можна заборонити імпорт продукції. На мою думку, те, що відбувається зараз у відносинах з Росією, очевидно не є торговою війною, скоріше, дрібними баталіями. Величезний за обсягом ринок Російської Федерації - $1,5 трлн. Ринок сирів, які складають 20 % українського імпорту, або приблизно $150-300 млн, важко порівняти з розмірами економіки сусідньої держави",- пояснює експерт.
За словами Ільдара Газізулліна, старшого економіста Міжнародного центру перспективних досліджень, загалом довіра до Росдержстандарту є досить низькою. "Не так давно був заборонений експорт вин з Грузії і Молдови. Дійсно, об’єктивно існувала проблема того, що великий обсяг вин був фальсифікованим. Та це рішення було політично забарвленим, адже Москву на той час не влаштовувала політика Кишинева і Тбілісі. Щодо України, то підстави для заборони дійсно є. Багато виробників не зазначають вміст рослинних жирів у своїй продукції. З іншого ж боку, для північних сусідів є підстави показати, що їх ринок є важливішим. Загалом масштаби ринку сирів в Україні є досить незначними: обсяг виробництва складає близько 100-120 тис. тонн на рік, частка експорту складає менше 1/3. Виробництво сирів загалом складає кілька відсотків обсягу промисловості. Тому вплив заборони на експорт на економіку буде незначним",- зауважує експерт.
Кому вигідна заборона експорту сиру
На думку Ільдара Газізулліна, стандарти на продукцію є одним з найпопулярніших засобів захисту ринків, які використовуються урядами в час, коли майже всі країни світу є членами Світової організації торгівлі, і мита є досить низькими. "Від заборони експорту сирів отримають вигоду три сторони: перша - виробники російських сирів, які матимуть меншу конкуренцію на своєму ринку, друга - імпортери сирів в Росію (країни ЄС), хоча вони, очевидно, працюють на іншому сегменті ринку з більш високими цінами, і третя категорія - українські споживачі сиру. Якщо експортери будуть вимушені переорієнтувати частину продукції на внутрішній ринок, це може дещо знизити ціну на сирну продукцію в Україні",- зазначає пан Газізуллін.Олег Устенко звертає увагу на те, що цю проблему слід розглядати у коротко- і довгостроковій перспективі і не забувати про велику кількість гравців, які втягнуті у цей конфлікт: "На поверхні цієї проблеми є виробники сирів в Україні і Росії. Окрім цього, є лобістські асоціації виробників молока, які відстоюють свої інтереси. Є ще й державні організації з контролю якості продукції. Іншим важливим гравцем є населення. Очевидно, якщо Росія обмежить 20 % імпорту сиру, цей сегмент необхідно буде чимось замінити. Скоріше за все, це буде робитися за рахунок збільшення власного виробництва. З іншого ж боку, весь імпорт, який не було завезено в РФ виробникам сирів, необхідно буде реалізувати в Україні, або ж нести збитки, які, за найскромнішими підрахунками, складуть $100-150 млн протягом року. За такої ситуації виробники будуть змушені знижувати ціни, від чого виграє населення. Але це тільки у короткостроковій перспективі. Для Росії ж це питання геополітики. Країна знаходиться напередодні виборів. Для росіян важливо продемонструвати керованість української сторони шляхом використання неринкових важелів впливу. "Сирний конфлікт" також можна розглядати, як засіб впливу на Україну щодо вступу у Митний союз. Та не слід забувати, що у наших країн є спільні загрози, проти яких слід об’єднатися. І це розуміють всі гравці. Продовження такої політики у довгостроковій перспективі є невигідним для обох сторін",- зауважує Олег Устенко.
Перспективи вирішення проблеми
Ільдар Газізуллін стверджує, що існують три шляхи вирішення сирної проблеми: "Перший шлях - якщо виявиться, що у сирах дійсно є рослинна олія, експортери можуть це просто вказати, і проблема невідповідності етикетки до вмісту зникає. Другий варіант - переконати російський Держспоживстандарт, що ця проблема є штучною, але на це потрібен буде час, не менше, ніж півроку. Третій варіант - переорієнтація продукції на інші ринки, що буде досить важко зробити, адже серед країн СНД російський ринок є найбільш містким. Якщо ж говорити про країни ЄС, то вони є ще більш вибагливішими до якості продуктів".Щодо необхідності для України відповісти аналогічними заходами у бік Російської Федерації, на думку виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера Олега Устенка, цього робити не слід: "Не в наших інтересах намагатися вести агресивну політику. Не слід забувати, що Росія є найбільшим імпортером для нашої країни. І більша частина нашого імпорту - енергоресурси. Досить нерозумно псувати відносини з контрагентом у період, коли переговори по газу ще не завершились. Щодо того, чи слід очікувати запровадження інших обмежень з боку Росії - для нашої країни було б небезпечним обмеження експорту продукції машинобудування, труб великого діаметру. Україні необхідно вести переговори і намагатися домовитися про урегулювання ситуації, що склалася. І правильною позицією є не домовлятися ціною певних активів, а пропонувати співпрацю щодо захисту обох ринків від третіх сторін, або ж завойовування інших ринків, зокрема у Північній Африці",- додає експерт
