Справедливість – для всіх і кожного

У 2007 році на 62-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято Резолюцію, яка передбачає проведення щороку 20 лютого, починаючи з 2009 року, Всесвітнього дня соціальної справедливості. Цей документ є важливим кроком на шляху до розроблення нових, сучасних підходів до вирішення таких проблем, як ліквідація злиднів і бідності, забезпечення повної зайнятості, гідної праці, рівності серед чоловіків і жінок, соціального добробуту та соціальної справедливості для всіх.

Особливості національних передумов

Підтримуючи ініціативу ООН, Федерація профспілок України з 2009 року неодноразово зверталася до президентів України з пропозицією про запровадження щорічного відзначення в Україні 20 лютого Всесвітнього дня соціальної справедливості.

Нарешті ця ініціатива ФПУ була підтримана Президентом В. Януковичем. Тож його Указом від 4 листопада 2011 року № 1021 в Україні встановлено День соціальної справедливості, який відзначатиметься щороку 20 лютого - у Всесвітній день соціальної справедливості.

Відзначення на державному рівні Всесвітнього дня соціальної справедливості має на меті привернення уваги суспільства, органів державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, громадських організацій до вирішення питань соціальної справедливості та необхідності спільної побудови в Україні суспільства соціальної справедливості та активного впровадження в життя політики й стратегії, спрямованих на її забезпечення.

Врізка на плашці

Економічний словник-довідник: Соціальна справедливість - міра рівності (нерівності) життєвого становища людей, класів і соціальних груп, що об’єктивно зумовлюються рівнем матеріального та духовного розвитку суспільства. Міра рівності виражається в матеріальних і духовних благах, які надходять у повне розпорядження людей. Але це не означає зрівнялівки у споживанні, а встановлення і дотримання для всіх чітко визначених критеріїв. Критеріями соціальної справедливості є вільний вибір господарської діяльності на основі визнання багатоманітності форм власності; створення однакових правил господарювання на засадах ринкової економіки. Це означає усунення різних цін на однакову продукцію та дію ринкової ціни, яка забезпечує рівні умови реалізації продукції та послуг для всіх форм господарювання; рівне право одержувати винагороду за кількість і якість затраченої праці з урахуванням кінцевих результатів виробництва, незалежно від соціального походження, статі, національності; гарантію безплатного медичного обслуговування в певних межах; рівні умови для розвитку здібностей, що проявляються в існуванні рівних можливостей для виховання дітей, отримання членами суспільства загальної освіти та професійної підготовки за їх бажанням і здібностями; відсутність привілеїв і елітних умов життя для певних груп працівників, окрім дітей і жінок-матерів; гарантію допомоги людям, які опинилися у надзвичайній ситуації; усунення істотних відмінностей у рівні життя мешканців міста і села, а також населення різних регіонів; свободу пересування, вибору місця проживання. Перехід до ринкової економіки викликає низку проблем щодо нового розуміння справедливості. Наприклад, раніше не допускалося банкрутство підприємств. Під гаслом "відносин товариського співробітництва" нерентабельні підприємства існували за рахунок рентабельних. Така "справедливість" не виправдала себе. В умовах ринкової економіки допускаються платні медицина та освіта. Все це породжує у деяких людей відчуття несправедливості. Ринкова економіка проголошує правило: хочеш жити краще - заробляй. Кожному надається економічна свобода для підприємництва, в межах законодавства створюються умови для отримання високих доходів. Усе це стимулює активну господарську діяльність, усуває зрівнялівку, ліквідовує утриманство. Але проблеми дотримання справедливості будуть існувати.

Що таке "соціальна справедливість"?

Поки ще населення слабко розуміє суть поняття "соціальна справедливість".

ФПУ провела опитування громадян України про те, що українці розуміють під соціальною справедливістю. Мета опитування - визначити думку людей, що для них означає соціальна справедливість і як її досягти (див. табл).

"На Ваш погляд, що таке соціальна справедливість?"

На запитання "Як досягти соціальної справедливості?" отримано такі відповіді. Лише 1% опитаних вважають, що все у їхньому житті справедливо; 3% - не знають, що таке соціальна справедливість; 15% - упевнені, що соціальна справедливість неможлива; 18% - запропонували власний варіант; 22% - пропонують сісти за круглий стіл представникам усіх прошарків суспільства та ухвалити прийнятне для всіх рішення; 41% - вважають, що потрібна революція.

Такі результати свідчать про те, що на сторожі соціальної справедливості повинні стояти держава, політичні партії, громадські організації, інші суспільні структури.

Деякі погляди на соціальну справедливість

Вибір принципів соціальної справедливості визначається в кожному суспільстві по-своєму, виходячи з духовних підвалин і вироблених національних стандартів, що формувалися впродовж усього попереднього історичного розвитку певної країни. Приміром, українське суспільство, що формувалося під впливом складних історичних подій, природних особливостей країни і якому були нав’язані й прищеплені принципи егалітаризму (у вигляді колективістських засад), здебільшого не сприймає філософію індивідуалізму. Тож ринкові принципи справедливості на перших етапах переходу України до ринку потрібно формувати, виховувати, впроваджувати.

Для реалізації економічних реформ, відновлення суспільства необхідно шукати компроміс, що відповідає національним особливостям, духовному настрою суспільства і враховує економічну ситуацію в країні.

Ставлення до Всесвітнього дня за соціальну справедливість у світі

Уперше Міжнародна конфедерація профспілок (МКП) виступила із заявою "Впроваджуючи соціальну справедливість заради справедливої глобалізації - центральна роль гідної праці" з нагоди Всесвітнього дня за соціальну справедливість на спеціальному брифінгу для неурядових організацій на тему "Соціальна справедливість заради справедливої глобалізації", що відбувся в економічній та соціальній палаті ООН у Нью-Йорку 20 лютого 2009 року.

У цій заяві зазначається, що запровадження Всесвітнього дня за соціальну справедливість збіглося з найбільшою економічною кризою, що спонукає замислитися: що не так із глобалізацією? Замість того, аби сприяти досягненню соціальної справедливості та гідним умовам життя працюючих у всьому світі, глобалізація призводить до масового безробіття, бідності, голоду, злиднів.

МКП також наголошує, що профспілки мають намір узяти найактивнішу участь у пошуку та реалізації рішень, здатних поновити економічне зростання країни та забезпечити повну зайнятість, допомогти країнам здолати бідність і досягти Цілей розвитку тисячоліття. Гарною базою для цього є Декларація МОП про соціальну справедливість заради справедливої глобалізації, у якій наголошується, що країни-члени ООН мають упроваджувати програми гідної праці з чотирма стратегічними завданнями: створення робочих місць, соціальний захист, соціальний діалог і фундаментальні принципи і права у світі праці. Глобальний пакт про робочі місця створює широкий набір інструментів перерозподілу ресурсів із метою стимулювання зростання реальної економіки шляхом створення гідних робочих місць і забезпечення соціального захисту завдяки консультаціям із соціальними партнерами на національному рівні.

МКП вважає, що в умовах кризи особливої важливості набувають соціальний захист, соціальні послуги та системи соціального забезпечення. Завдяки державним програмам, які передбачатимуть виділення коштів домашнім господарствам, родини дістануть можливість витрачати їх на базові потреби, буде забезпечено відродження малого бізнесу й малих підприємств, створення робочих місць. МКП також зауважує, що програми гідної праці не мають обходити стороною незахищених робітників тіньового сектору.

МКП щорічно виступала із заявами до Всесвітнього дня за соціальну справедливість. У них, зокрема, зазначалося, що криза найбільш негативно позначилася на працівниках та їхніх родинах. Про гостру соціальну несправедливість ситуації свідчить той факт, що великі банки й фінансові інституції, які несуть відповідальність за виникнення кризи, скористалися пакетами економічного стимулювання та компенсаціями, тоді як надто мало уваги приділяли потребам звичайних робітників, малих підприємств. Запровадження глобального мінімального рівня соціального захисту сприяло б побудові справедливого суспільства. Тож МКП вимагає проведення глибоких системних реформ, які б забезпечили ефективне регулювання банківської діяльності, прозорість і відповідальність наглядових механізмів, закликає до введення прогресивного оподаткування, боротьби з ухиляннями від податків і податковими гаванями.

Національні профцентри на національному рівні, як правило, долучаються до заходів, що їх проводять органи системи ООН, зокрема МОП, а також використовують Всесвітній день за соціальну справедливість для привернення уваги влади до гострих проблем соціальної нерівності в країнах і виступають із відповідними заявами.

Соціально-економічна нерівність і бідність серед працюючих

В Україні особливу стурбованість профспілок викликає поширення соціально-економічної нерівності та зростання бідності серед працюючих.

Нині 23% домогосподарств мають доходи на одну особу, що нижчі за прожитковий мінімум, а 24,5% населення за рівнем середньодушового доходу перебувають за межею бідності, яка вже досягла 1033 грн.

Найвищий рівень бідності спостерігається у багатодітних родинах. Наприклад, у сім’ях із чотирма і більше дітьми рівень бідності становить 65%. Профспілки занепокоєні тим фактом, що останнім часом збільшується рівень бідності по домогосподарствах, де всі працездатного віку та де є хоча б один безробітний.

Найвищий рівень бідності спостерігається у Рівненській (39,2%), Кіровоградській (37,8%) і Житомирській (37,5%) областях. Найнижчий - у місті Києві (6,4%).

Інша гостра проблема - зростання нерівності в доходах населення. Співвідношення загальних доходів 10% найбільш і найменш забезпеченого населення становить 5,3 раза, у т. ч. серед міського населення - 5,4 раза, серед сільського - 4,6 раза. Проте реально ситуація з диференціацією доходів набагато гірша - співвідношення доходів 10% найбідніших і найбагатших верств населення експерти оцінюють у більш як 40 разів!

Зростання бідності та нерівності в суспільстві пов’язане насамперед із нерівномірним розподілом доходів від економічного зростання, погіршенням умов життя пенсіонерів, багатодітних родин, молоді, низьким рівнем оплати праці. Ці категорії громадян у першу чергу стикаються з перешкодами на шляху повноцінної участі в економічному, соціальному, культурному й політичному житті.

У Національній доповіді про людської розвиток 2011 року "Україна: на шляху до соціального залучення" наведено шокуючі дані про масштаби відторгнення домогосподарств України. Так, у критичному становищі перебувають 16,9% домогосподарств, більша половина з яких мешкає у сільській місцевості. Типове домогосподарство, що потерпає від гострих і критичних проявів соціального відторгнення, проживає в сільській місцевості, складається з осіб працездатного віку з одним або двома дітьми. Всі дорослі члени домогосподарства мають, як правило, повну середню освіту, працюють за наймом, але є безробітними. Здебільшого їхній рівень життя є нижчим за межу бідності.

В умовах загрози розгортання в Україні другої хвилі фінансової кризи, дестабілізації цінової ситуації на ринку енергоресурсів і продовольства виникає реальна загроза подальшого посилення зазначених негативних процесів.

День соціальної справедливості в Україні дає можливість привернути увагу влади, бізнесу, суспільства до соціальних проблем українського суспільства та спонукати Уряд до вирішення питань соціальної сфери. Розпочаті Урядом соціально-економічні реформи, зокрема адміністративна, податкова, пенсійна, поки що не поліпшили якість життя та добробут населення.

Це потребує від профспілок підвищення уваги і вжиття конкретних дій щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в країні та зменшення нерівності. ФПУ закликає Президента України, органи влади, роботодавців, громадські організації, політичні партії об’єктивно оцінити причини поширення бідності та нерівності в країні. Політика "урізання" соціальних виплат і макроекономічних обмежень на вимогу Міжнародного валютного фонду, як-от скорочення соціальних виплат і запровадження режиму жорсткої економії замість вжиття заходів із підтримки купівельної спроможності населення, ігнорування національних інтересів не дозволяють розібратися у справжніх причинах бідності, її зв’язку з проблемою нерівності.

Чого вимагають профспілки?

Членські організації ФПУ активно відгукнулися на пропозицію ФПУ з нагоди відзначення в Україні 20 лютого 2012 року Дня соціальної справедливості надати пропозиції щодо конкретних вимог, які можуть бути висунуті до органів влади й роботодавців з урахуванням соціально-економічної ситуації, яка склалася в галузях і регіонах в умовах фінансово-економічної кризи. Першими свої пропозиції надіслали профспілка працівників охорони здоров’я, профспілка працівників освіти і науки, Федерації профспілок Вінницької та Кіровоградської областей, Київська міська рада профспілок, Львівська обласна організація профспілки працівників держустанов, Об’єднання профспілок Харківської області. Вони, зокрема, вимагають:

- прийняти загальнонаціональну стратегію реформування оплати праці на засадах соціального та економічного обґрунтованого розподілу результатів праці й наближення частки заробітної плати в структурі собівартості до європейських норм;

- реалізувати у 2012 році державну соціальну гарантію з оплати праці - запровадити мінімальну заробітну плату на рівні реально обрахованого прожиткового мінімуму на працездатну особу;

- поетапного (упродовж 2013 року) підвищити розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки до рівня мінімальної заробітної плати;

- довести впродовж 2014 року рівень середньої заробітної плати працівників бюджетної сфери до середньої заробітної плати за видами економічної діяльності;

- спрямувати зусилля на боротьбу з низькооплачуваною зайнятістю;

- законодавчого впровадити механізм нарахування працівникові компенсації за затримку йому належних виплат (у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки), щоб невиплата зарплати стала для роботодавця економічно невигідною;

- створити фонд гарантованих трудових виплат для захисту інтересів працівників у разі неплатоспроможності роботодавця або банкрутства підприємства;

- посилити державний нагляд за дотриманням вимог законодавства щодо обов’язкового укладання трудових договорів із працівниками та виплати заробітної плати;

- забезпечити поетапне збільшення обсягів бюджетного фінансування соціальної сфери до загальноєвропейського рівня;

- законодавчо закріпити механізм підвищення пенсій за єдиним для всіх порядком розрахунку й призначенням пенсій з метою усунення диспропорції у розмірах пенсій, призначених у різні роки;

- під час розгляду проекту Трудового кодексу України у другому читанні прийняти Закон в редакції, запропонованій Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.

Справедливість - доленосне завдання держави

Боротьба за соціальну справедливість - доленосне завдання незалежної України. Без цього їй не здолати кризових явищ останніх років, не досягнути цивілізованого життя. Прикро, але в Україні сьогодні спостерігається дуже багато несправедливості, що гальмує розвиток держави, породжує невдоволення владою та численні конфлікти. Більшість населення України вбачає соціальну несправедливість насамперед у діяльності владних структур, які поглиблюють прірву між багатством і бідністю. Населення дратують безлад в управлінні, свавілля чиновників, запровадження останніх непопулярних реформ у системі оподаткування, нав’язування реформи у системі пенсійного забезпечення, знівечені землі, зношені та безнадійно застарілі виробничі фонди тощо.

Прийняття Президентом України В. Януковичем Указу "Про День соціальної справедливості" та відзначення на державному рівні Всесвітнього дня соціальної справедливості сприятиме приверненню уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій до вирішення питань соціальної справедливості й соціального захисту, подолання бідності, забезпечення повної зайнятості, гідної праці, гендерної рівності, соціального добробуту і загалом - соціальної справедливості для всіх громадян України.