Із проведенням Євро-2012 українці очікують на приїзд багатьох іноземних туристів. Задля цього вкладаються чималі кошти у будову готелів, аеропортів, доріг, придбання сучасного громадського та залізничного транспорту. Здавалося, що першими, хто повинен отримати від цього надприбутки, мають бути вітчизняні туроператори, які спеціалізуються на в’їзному та внутрішньому туризмі. Але це не так, оскільки держава зробила їм нестерпні умови праці. Тому сьогодні вигідніше відправляти українців відпочивати до Туреччини, Єгипту чи Таїланду, ніж приймати та розміщувати гостей в Україні.
Абсурдне законодавство
На підтвердження цієї тези зазначимо, що у багатьох країнах світу іноземний туризм активно працює на скарбницю та імідж держави і є однією з найважливіших категорій експорту, а нерідко - головним джерелом валютних надходжень. Україна ж, попри свої неперевершені краєвиди та рекреаційні зони, за доходами від в"їзного туризму, згідно з даними Всесвітньої туристичної організації, посідає останнє місце серед 30 основних європейських країн. Якщо вважати доходи останніх від згаданого виду діяльності за 100%, то ринкова частка нашої держави становить лише 0,3%. Що не дивно, адже з майже чотирьох тисяч відліцензованих туристичних підприємств менше 10% професійно займаються прийомом туристів. У найближчих сусідів України цей показник, як мінімум, у десятки разів вищий.
Чому так відбувається? Тому що, як не дивно, але українська влада не зацікавлена у розвитку в’їзного та внутрішнього туризму. Свідченням цього є її законодавча політика, яка повністю орієнтована на інвестування грошей у розвиток туристичної інфраструктури Туреччини, Єгипту, Таїланду та інших закордонних країн. На перший погляд, таке твердження здається абсурдним, однак воно підтверджується реальними фактами. Адже чого лише варта нова редакція Закону "Про туризм", через безглуздість якого турпідприємство не може мати у власності так звані засоби туристичного виробництва (готелі, ресторани, автобуси). Таким чином, узаконили посередництво, через яке вітчизняні туристичні фірми вимушені були реорганізуватися, тобто вносити зміни до статуту, скорочувати штат, припиняти всі види діяльності, якими вони займалися раніше, що довело їх до банкрутства.
"Йдеться не про великих київських туроператорів, які працюють на виїзд, та не про нерезидентні компанії, які, по суті, націлені на вивезення грошей з нашої країни. Під них саме і писався Закон "Про туризм", - зазначає президент Туристичної асоціації України, кандидат юридичних наук Борис Вихристенко. - Адже тут, на батьківщині, таким туроператорам робити нічого не треба: їм не потрібні ані транспорт, ані туріндустрія (об"єкти, які забезпечують проживання, харчування й відпочинок наших гостей), ані сувенірна продукція, ані легка промисловість. Тому їх можна вважати лобістами останньої редакції Закону "Про туризм", яка є руйнівною для вітчизняного туризму".
Подвійне оподаткування
Однак, як виявилося пізніше, це далеко не всі випробування, які довелося пережити представникам в’їзного та внутрішнього турбізнесу в Україні. Найгірше виявилося попереду. Насправді важкі часи настали для тих, хто орієнтований на прийом гостей з-за кордону, із ухваленням Податкового кодексу. Адже у ньому, попри усі намагання представників українського турбізнесу, з’явилася стаття 207, згідно з п. 6 якої суми податку, включеного у витрати, не враховуються при визначенні бази оподаткування, що призводить до фактично подвійного обкладення ПДВ послуг туроператорів внутрішнього і в"їзного туризму.
При цьому така норма відсутня для операторів виїзного туризму, що створює на ринку туристичних послуг нерівні конкурентні умови. Про що на нещодавній прес-конференції розповів член президії Верховної Ради АР Крим Рустам Терміргалієв, який вболіває за розвиток внутрішнього туризму. За його словами, якщо туроператор, який працює в Києві, купив турпослугу в санаторії Ялти за 1200 грн і продав її киянинові за 1800 грн, то він заплатить ПДВ 133 грн. Якщо той самий туроператор продав іншому киянинові за 1800 грн послугу собівартістю 1200 грн, що надається в Єгипті, то ПДВ становитиме 100 грн. "Ми маємо справу з утиском прав туроператорів, які працюють на внутрішній туризм", -- заявив він. І додав, що з проблемами, викликаними пунктом 6 статті 207 Податкового кодексу, найближчим часом зіткнуться не лише кримські туроператори, а й туроператори Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Одеської областей.
У свою чергу президент Асоціації туроператорів Криму і Севастополя Борис Зелінський відзначив, що сумарний ПДВ, який доведеться платити операторові внутрішнього туризму, становитиме до 46%. "Але цього можна було уникнути, -- продовжує Борис Вихристенко. - Більш того, під час підготовки Податкового кодексу до першого та другого читання ми практично вмовили і керівництво Міністерства юстиції, і Комітету Верховної Ради з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики вилучити із проекту цього документа дискримінаційні норми оподаткування в’їзного та внутрішнього туризму. Однак під час фінального голосування несподівано для нас у ст. 207 з’явився п. 6, яким фактично було узаконене подвійне оподаткування вітчизняних туроператорів".
Руйнація та тінізація
Відтак представникам в’їзного та внутрішнього туризму зараз нічого не залишається, як перекваліфікуватися на виїзний напрямок або ж продовжувати боротися за свої права, проходячи складну та заплутану процедуру внесення змін до кабального податкового законодавства. Нещодавно члени Туристичної асоціації України разом із профільним комітетом Верховної Ради підготували і зареєстрували проект закону, який вносить зміни до статті 207 Податкового кодексу України. Проте його не поспішають вносити до порядку денного парламенту. Що не дивно, адже цю антиукраїнську норму податного законодавства пролобіювали впливові власники великих туроператорів, які працюють на експорт. Не виключено, що велику роль у її прийнятті могла відіграти банальна корупція.
Щоб виправити ситуацію, представники в"їзного і внутрішнього туризму ініціюють повернення норм, які діяли раніше, про застосування нульової ставки ПДВ до експорту туристичних послуг і пропонують надати право українським підприємствам відносити до складу витрат суми, заплачені за відпочинок і оздоровлення своїх працівників в українських санаторіях та будинках відпочинку. Однак працювати за таким законодавством доводиться вже сьогодні, тому члени Туристичної асоціації України радять своїм колегам, які хочуть уникнути процедуру із подвійним оподаткуванням, реєструвати компанію в інших країнах або ж працювати на єдиному податку, адже це істотно знижує обсяги послуг, що надаються.
От і виходить, що українська влада знову обманула сама себе, обкладаючи величезними податками вітчизняний турбізнес, адже за таких умов замість суттєвих надходжень до державної скарбниці, вона отримала його руйнацію та тінізацію.
Інформація до роздумів:
У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни та її народу, і дає прибуток до скарбниці. Не кажучи вже про те, що "годує" ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше пов"язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті прибутку, туризм є ще й одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян. Туристична діяльність у розвинених країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави.
Водночас індустрія туризму вважається однією з форм міжнародної торгівлі, що найбільш динамічно розвиваються послугами. У останні 20 років середньорічні темпи зростання числа прибуттів іноземних туристів у світі становили 5,1%, валютних надходжень - 14%. Згідно з даними Всесвітньої туристичної організації, в 1995 році в світі було зареєстровано 576 мільйонів прибяуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярди доларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). Загалом, обсяги валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 1995 рік виросли в 144 рази. Чисельність міжнародних подорожей у 2005 року досягла 900 млн, а у 2010 збільшилася до порядку 937 млн. За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму буде продовжуватися і далі.
На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать наступні чинники: економічне зростання і соціальний прогрес, які призвели до розширення обсягу ділових поїздок і поїздок з пізнавальними цілями; вдосконалення всіх видів транспорту, що здешевило поїздки; збільшення чисельності найманих робітників і службовців у розвинених країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня; інтенсифікація праці й отримання трудящими більш тривалих відпусток; ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонної формальності.
Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, розвиток якої залежить від розвитку економіки країни загалом. На промислово розвинені країни припадає понад 60% всіх прибуттів іноземних туристів і 70-75% поїздок, що здійснюються в світі. При цьому на частку ЄС припадає близько 40% відвідин туристів і валютних надходжень.
