Нині в Україні за годину консультації звичайного юриста людина повинна викласти з власної кишені щонайменше 300 гривень. І це реальна проблема, оскільки не кожен українець із середньою зарплатою в 2 тисячі гривень, а пенсіонер й поготів дозволить собі витратити ці кошти саме на консультацію юриста, а не, наприклад, на їжу чи оплату безлічі комунальних платіжок.
Вирішувати цю проблему українські можновладці взялися за рахунок Закону "Про безоплатну правову допомогу", з прийняттям якого в нашій державі, як було заявлено, започатковано створення дієвого механізму реалізації конституційного права кожного на правову допомогу, що забезпечить належне виконання Україною її міжнародних зобов"язань у сфері прав людини та запровадить європейські стандарти з надання правової допомоги і доступу до правосуддя.
Проте чимало українців і досі не мають необхідного доступу до правосуддя. Це зумовлено, у першу чергу, відсутністю сталої мережі, яка б об’єднала в собі зусилля всіх юридичних організацій у сфері надання правової допомоги, покращила ефективність діяльності щодо забезпечення доступу до правосуддя, а також залучила громадськість до проведення національних реформ.
Саме з огляду на це, в Україні було започатковано проект USAID Агенства США з міжнародного розвитку "Правова країна". Розширюючи існуючі механізми надання безоплатної правової допомоги та посилюючи вплив правових організацій, даний проект нині розвиває спеціалізовану трирівневу мережу, що об’єднує студентські юридичні клініки, правові неурядові організації та професійних юристів. Така співпраця, зокрема, дає можливість молодим практикам та студентам перейняти досвід у більш досвідчених юристів та адвокатів. Проект також сприяє об’єднанню приватних юристів, громадських організацій та представників "юридичних клінік" задля покращення доступу малозахищених громадян до правосуддя.
Саме у рамках вищезазначеного проекту у столиці відбувся всеукраїнський круглий стіл "Діяльність юридичних клінік України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про безоплатну правову допомогу", під час якого обговорювалися проблеми щодо статусу та ролі цих клінік як суб’єктів надання безоплатної правової допомоги, особливості їх правового статусу, визначення критеріїв якості надання ними ж безоплатної правової допомоги, відповідальність за неякісну безоплатну правову допомогу та проблеми щодо розвитку всеукраїнської мережі юридичних клінік. Окремо присутні зупинилися на питаннях надання безоплатної правової допомоги громадянам через громадські приймальні управлінь юстиції, а також можливості співпраці з ними юридичних клінік.
Як зазначила у своєму виступі директор "Правової країни" Інна Топал, головною метою проекту є покращення доступу малозабезпечених громадян до правосуддя: "Ми намагаємося забезпечити належний доступ усіх без вийняту до правосуддя, не створюючи якихось нових можливостей, а радше за рахунок координації уже діючих організацій, до яких належать: студентські юридичні клініки, неурядові організації, в статуті яких прописано надання безоплатної правової допомоги як одного з виду діяльності, тощо".
Важливим на сьогодні, на думку директора проекту США з міжнародного розвитку (USAID), також є процес поширення культури "пробону" в Україні. Йдеться про залучення до процесу надання безоплатної правової допомоги відомих юридичних фірм. "На сьогодні ми вже залучили багато юридичних фірм до цього процесу, а також продовжуємо вибудовувати найефективніші схеми їх залучення у майбутньому", - додала І. Топал.
Свій погляд на ці проблеми висловив і головний спеціаліст відділу правової експертизи та нормопроектування при Міністерстві юстиції України Павло Корнієнко. Зокрема, на його думку, прийняття Закону "Про безоплатну правову допомогу" стало важливим кроком до запровадження в Україні системи безоплатної правової допомоги та реалізації закріпленого статтею 59 Конституції України права кожного на правову допомогу. "Як ви знаєте, Законом передбачено дві складові системи безоплатної правової допомоги - первинна та вторинна безоплатна правова допомога, суб’єкти права та суб’єкти її надання, види правових послуг, які надають відповідні суб’єкти", - розповів П. Корнієнко. На його думку, не досить вдало визначено перелік суб’єктів надання безоплатної первинної правової допомоги, і тут треба розглядати питання щодо визначення юридичних клінік такими суб’єктами, а також формулювання їх функцій.
За словами П. Корнієнка, реалізація згаданого Закону в частині надання безоплатної вторинної правової допомоги відбуватиметься поетапно. Зокрема, до січня 2013-го Мін’юст має створити центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. І вже з 1 січня наступного року центри забезпечуватимуть надання правової допомоги особам, до яких застосовано адміністративне затримання та арешт; підозрюваним у вчиненні злочину особам, які затримані органами дізнання та слідства; особам, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту; особам, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов’язковою.
Не менш активна робота ведеться, за словами представника Мін’юсту, і з боку суб’єктів законодавчої ініціативи - народних депутатів України. Так, у кінці минулого місяця Міністерством юстиції та Центром правової реформи і законопроектних робіт у порядку здійснення комітетами Верховної Ради законопроектної функції опрацьовано проекти законів "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо визначення статусу юридичних клінік як суб’єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги) (реєстр. № 9502) та "Про внесення змін до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (щодо юридичних клінік) (реєстр. № 9525). Разом із тим він зазначив, що "викладені у проекті Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (реєстр. № 9502) пропозиції щодо покладення функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги на студентів-консультантів з числа старшокурсників вищого навчального закладу юридичного профілю, які ще не мають вищої юридичної освіти та відповідного практичного досвіду, не відповідають закладеному в Законі "Про безоплатну правову допомогу" принципу якості безоплатної правової допомоги (частина 8 статті 12, частина 4 статті 22 Закону). З метою забезпечення високої якості безоплатної вторинної правової допомоги Законом жорстко обмежено коло суб’єктів надання такої допомоги, якими згідно з його положеннями можуть бути виключно адвокати. Навіть фахівці в галузі права, які, на відміну від студентів, мають закінчену вищу освіту та відповідний практичний досвід роботи, не можуть бути суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги. Також П. Корнієнку зазначив, що вказаним законопроектом пропонується передбачити, що юридичні клініки, які надаватимуть всі види правових послуг безоплатної вторинної правової допомоги, фінансуватимуться за рахунок коштів вищих навчальних закладів, при яких вони створені, Державного бюджету України, місцевих бюджетів, грантів міжнародних та українських організацій, благодійних внесків фізичних, юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел.
У свою чергу юридичний радник проекту "Правова країна" Олександр Вінніков зупинився на проблемних аспектах Закону "Про безоплатну правову допомогу". Зокрема, за його словами, даний Закон, не згадуючи про юридичні клініки, руйнує їх право надавати правову допомогу. "У другій статті Закону прямо вказано, що безоплатна правова допомога, яку надають інші особи-благодійники, регулюється не цим законом, а законом "Про благодійну діяльність", іншими законами, статутами та указами юридичних осіб, - зазначив він - Тут ми стикаємося з проблемою, до якої в контексті Закону потрібно буде повертатися не раз, а саме в питанні, чи є такі клініки юридичними особами?".
Згадав О. Вінніков і про внесений представником Президента України у ВРУ Юрієм Мірошниченком у Податковий кодекс пункт про те, що правова допомога і соціальні послуги, які, в тому числі, включають у себе соціально-правові послуги, зарахували до видів основної діяльності неприбуткових організацій. А відтак, вони звільняється від податку на прибуток. Тобто виникає важливість займатися цією діяльністю уже в рамках чинного Закону "Про благодійну діяльність" і Податкового кодексу. І це стосується як громадських організацій, так і вищих навчальних закладів, при яких створюються юридичні клініки.
