Чи в змозі КСУ відстояти права простої людини у протистоянні з владою? Це питання нині турбує багатьох. І саме з цього приводу, а також задля більшого розуміння пересічним українцем своїх прав та можливостей у правовідносинах між ним і найвищими ланками влади, відбулася конференцію "Судовий захист прав і свобод осіб від порушень з боку вищих органів влади (парламенту, Президента, уряду)", організована Центром політико-правових реформ ( далі - ЦППР ) за фінансової підтримки Фонду сприяння демократії посольства США в Україніу приміщенні Київського регіонального центру АПрНУ. Захід пройшов у рамках проекту "Моніторинг діяльності судової влади щодо захисту прав і свобод осіб від порушень з боку вищих органів влади", що здійснювався ЦППР протягом 2011 року.
Як зазначив у своєму вступному слові голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, дана конференція задумувалася саме з метою обговорити проблеми захисту прав громадян в діяльності Конституційного Суду України та адміністративних судів. Насамперед ідеться про права, що порушуються вищими державними органами і для оскарження яких в законодавстві існує спеціальна процедура. "Їх рішення не оскаржуються у звичайних судах, оскільки таку категорію справ розглядають або Вищий адміністративний суд, або Конституційний Суд - залежно від предмета розгляду", - сказав він.
Говорячи про існуючи проблеми захисту прав і свобод осіб від порушень з боку вищих органів влади голова правління ЦППР відзначив, що доступ громадян до вищезазначених інстанцій задля захисту своїх законних прав є, м’яко кажучи, обмеженим. "Для цього потрібно обґрунтувати власне право на звернення, що в реальності зробити дуже складно, та довести існування факту неоднозначного застосування положень чи норм законів парламентом, Президентом або урядом, - підкреслив І. Каліушко. - Із майже 500 звернень до КСУ за минулий рік стосовно згаданої категорії справ лише 10 - 15 беруться до провадження. Всі інші відхиляються ще на рівні секретаріату, який, у свою чергу, пояснює це відсутністю чітко й правильно обґрунтованих підстав для звернення до суду", - додав він.
Схожу позицію висловила й керівник проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко. "Сьогодні в Україні обмежений доступ осіб до конституційного правосуддя, коли опонентами виступають парламент, Президент або уряд", - заявила вона. За її словами, переважна більшість конституційних звернень громадян не потрапляє на розгляд Конституційного Суду, а повертається на етапі їх попередньої перевірки секретаріатом КСУ.
Серед основних причин, що призводять до обмеження судового захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, Ю. Кириченко відзначила відсутність можливостей для конституційної скарги, яка не прописана в Основному Законі. Це призводить до збільшення звернень громадян проти України до Європейського суду із прав людини. Окрім цього, вона додала, що до сьогодні Конституційним Судом не вироблено чітких критеріїв прийняття справ до розгляду при зверненні фізичних та юридичних осіб. "Незрозумілість критеріїв взяття до розгляду справ ускладнює доступ до конституційного правосуддя, а при відмові у відкритті провадження справи часто спостерігається недостатнє обґрунтування такого рішення суду", - резюмувала вона. Разом із цим Ю. Кириченко зазначила, що протягом 2010 - 2011 років Президент України жодного разу не звертався до Конституційного Суду в аспекті порушення конституційних прав громадян. А Уповноважений Верховної Ради України з прав людини протягом аналогічного періоду зверталася лише один раз до суду з таким клопотанням. "Як позитив слід відзначити активність Верховного Суду - завдяки зверненням ВСУ до КСУ в трьох випадках було захищено конституційні права і свободи громадян", - підкреслила Ю. Кириченко.
Свою позицію з цього приводу висловив і голова Центральної виборчої комісії, суддя КСУ у відставці Володимир Шаповал. У своєму виступі він навпаки поставив під сумнів доцільність інституту конституційної скарги. "Відсутність інституту конституційної скарги спрощує шлях індивіда зі зверненням до Європейського суду з прав людини", - зауважив В. Шаповал. Він також додав, на сьогоднішній день Конституційний Суд України є більшою мірою політичним інструментом для вирішення конкретних питань.
На переконання ще одного присутнього на конференції експерта, заступника голови правління ЦППР Романа Куйбіди, судовий захист нині в Україні є неефективним, оскільки перебуває під політичним контролем. Це припущення, яке ґрунтується на підставі аналізу багатьох судових рішень, співставлення їх між собою та з попередньою суддівською практикою. Щодо адміністративного судочинства, то, за словами Р. Куйбіди, практика адмінсудів у питанні оскарження дій органів влади спрямована на убезпечення позовів для них.
Не обійшов заступник голови правління ЦППР і теми про так звані імунітети, що встановлюються судовою практикою в адміністративних справах, зокрема, практикою п’ятої палати Вищого адміністратиного суд України в справах проти Президента, Верховної Ради, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії України тощо. Ідеться про те, що ВАСУ намагається розвести діяльність допоміжних органів Президента (наприклад, секретаріату, адміністрації Президента, апарату ВРУ тощо), таким чином фактично унеможливлюючи подання позовів до перших осіб держави. "Особа подаючи звернення до Президента, відповідь отримує, як правило, від Адміністрації Президента, що, на думку суду, є правильним, оскільки саме вона повинна бути відповідачем у питанні такого роду відносин", - зазначив Р. Куйбіда.
Згадав експерт і неможливість вимагати одночасно від Президента, ВРУ або ВРЮ відшкодування шкоди, завданої протиправними діями, в разі визнання судом їх протиправними. Це стало можливим, за словами Р. Куйбіди, завдяки тому, що ВАСУ розтлумачив відповідну статтю Кодексу адміністративного судочинства таким чином, що це не дає можливості людині вимагати відшкодування завданої шкоди. "Якщо особа бажає вимагати відшкодування завданої їй шкоди - нехай іде до загального суду і там по-новому проходить велику кількість інстанцій, - підкреслив він. - Тобто об’єднати в одне провадження ці питання неможливо. Хоча в той же час стосовно уряду в разі, якщо особа подає позов до Кабінету Міністрів, питання реально об’єднати в одно провадження", - додав експерт.
Щодо так званого третього владного імунітету, про який ішлося під час конференції і який поки що не знайшов свого прояву у великій кількості справ у порівнянні з попередніми двома, то його зміст полягає у визначенні ВАСУ відсутності в себе потрібної юрисдикції для розгляду справ щодо тих акти, які втратили чинність. "Якщо немає можливості оскаржити акти, які втратили чинність, то фактично немає й можливості через певний час вимагати відшкодування завданої шкоди, оскільки відсутні підстави та висновок суду про те, що ці акти є незаконними чи протиправними", - підсумував Р. Куйбіда.
Підбиваючи підсумки дискусії, що ґрунтуються на проведеному аналізі судових рішень, експерти відзначили стійку тенденцію в Україні до створення судом штучних бар"єрів для задоволення вимог позивачів до найвищих органів влади, а також самоусування суду від вирішення гострих конституційних питань, які покликані захистити права громадян від свавілля з боку вищих органів державної влади. На жаль, це наша сьогоднішня реальність. Що може людина проти влади. Зрозуміло, нічого.
