Новий рік обіцяє стати для суддів вдалим у фінансовому плані. Це не астрологічний прогноз, а цілком об’єктивна реальність. За що слід подякувати парламенту, уряду та Президенту України, які під час формування проекту держбюджету на 2012 рік повністю врахували вимоги статей 129, 130 та 136 Закону "Про судоустрій і статус суддів", що стосуються суддівської зарплати та допомоги на оздоровлення.
У пошуках справедливості
Слід зазначити, що подібний подарунок влада для суддівської спільноти робить, мабуть, чи не вперше. Адже до цього моменту можна було лише спостерігати урізання витрат на потреби судової влади, у тому числі "замороження" у 2005 році урядом на рівні 332 грн мінімальної зарплати, від якої здійснювалися нарахування окладів служителям Феміди. Не збираючись миритися із таким принизливим становищем, судді почали самі відстоювати свої права у судах. Спершу позов до Кабінету Міністрів подав суддя Олександр Одинак і зрештою виграв цю справу в усіх інстанціях. На сторону позивача 2007 року встав Печерський райсуд Києва, потім правильність цього рішення підтвердив Київський апеляційний адміністративний суд, а в 2009 - і Вищий адміністративний суд України. Це означало, що суддівські зарплати повинні розраховуватися на основі поточного розміру мінімальної зарплати, яка постійно зростає. Проте влада не поспішала йти на зустріч суддям, через що вони почали масово подавати судові позови.
Показовим може стати рішення Окружного адміністративного суду Криму (справа №2а-4486/11/0170/3), до якого звернулася суддя Євпаторійського міського суду з проханням провести перерахунок заробітної плати. У позові вона повідомила, що влітку 2008 року Указом Президента була призначена суддею. Її щомісячний оклад складав 2656,00 грн. З серпня 2008 року по грудень 2010 року служителька Феміди отримала на руки 155251,51 грн. На її думку, держава не доплатила їй за три роки 88853,96 грн без обліку податків. Окружний адміністративний суд Криму з розрахунками повністю погодився і зобов"язав Міністерство фінансів та Держказначейство погасити борг.
Але й це не допомогло суддям отримати відсуджені гроші. Тому вони пішли далі, почавши скаржитися на Україну до Європейського суду з прав людини. Приводом для цього для двох суддів з міськрайонного суду Житомирської області стало те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рішенням національних судів не лише не відкрив виконавче провадження, а й не надав відповіді на письмові звернення суддів України щодо підстав бездіяльності з приводу повернення згаданим суддям за їхніми позовами невиплаченої заробітної плати за 1995 - 2005 роки, загальна сума якої становить понад 160 тис. грн на двох.
Невиправдані сподівання
Розуміючи серйозність ситуації, Державна судова адміністрація, яка відповідає за фінансування судової влади, протягом останніх років наполегливо попереджала виконавчу владу про наслідки її бездіяльності. Тривожні звернення надсилалися до профільних комітетів Верховної Ради і Адміністрації Президента Віктора Януковича. Проте звідти надходили лише відписки. Так, у листі № 03-01/312 від 13.01.2011 р. сказано, що запити щодо перерахунку зарплати відправлені до уряду для глибокого аналізу. У результаті, Міністерство фінансів дійшло висновку про неможливість збільшення витрат на виконання рішень судів з виплати заробітної плати суддям, оскільки останні повинні здійснюватися за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, встановлених на утримання цієї установи. Про що листом № 31-18020-1-3/796 від 09.02.2011 р. було поінформовано Раду суддів і Адміністрацію Президента України. За підрахунками ДСА, Кабмін для погашення боргу перед суддями зобов"язаний відшукати у бюджеті приблизно 6 млрд грн, які є надто великою сумою для України.
Невелика надія на те, що гроші таки будуть віднайдені, у суддів з’явилася після ухвалення Закону "Про судовий збір", із набранням чинності якого з листопада минулого року до спеціального фонду держбюджету мали надійти чималі кошти, отримані з кишень позивачів. Однак їх направили на погашення заборгованості з виплати вихідної допомоги суддям загальних судів за 2010 - 2011 роки. А пізніше було вирішено, що за рахунок акумульованих у спецфонді коштів забезпечуватиметься заробітна плата працівників суду та матеріально-технічні умови роботи судів.
Проте таке рішення виявилося лише на користь суддівської спільноти, адже цифра, закладена на дохід від оплати судового збору до Держбюджету 2012 року в 1,8 млрд грн, є досить розпливчатою, оскільки залежить від кількості осіб, які звернуться до суду і не будуть звільнені від оплати судового збору, як це передбачено відповідним законом. За таких умов винагорода суддів поставлена в залежність від обсягу позовних заяв, поданих до суду, що могло б вдарити по кишені провінційних служителів Феміди, які розглядають значно менше справ за їхніх колег з великих міст та столиці.
Фінансове "потепління"
Урешті-решт було вирішено фінансування суддівських зарплат проводити із загального фонду держбюджету. "У 2012 на це було виділено 2 млрд грн, хоча потреба складає 1,9 млрд, а значить, виділених грошей із загального фонду більш, ніж достатньо", - зазначив на останньому у минулому році засіданні РСУ голова ДСА Роман Кирилюк. За його словами, наступного року варто було б зайнятися тим, щоб уся заробітна плата як суддів, так і працівників судів фінансувалася із загального фонду. "Якщо ми досягнемо цієї мети, це створить зовсім інші умови праці", - додав він.
До речі, саме заслугою ДСА є введення у дію з 1 січня 2012 р. обіцяного підвищення заробітних плат суддів (ст. 129 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"), завдяки чому посадовий оклад служителя Феміди місцевого суду, за нашими підрахунками, повинен складати 8 мінімальних зарплат, тобто 8584 грн ("мінімалка" з 1 січня встановлена у розмірі 1073 грн). Оклад судді апеляційного суду виплачуватиметься у сумі 9442,4 грн, вищого спеціалізованого суду - 10300,8 грн., Верховного і Конституційного судів - 11159,2 грн. Ця сума вказана без урахування доплат за вислугу років, вченого ступеня, адміністративної посади або ж доступу до державної таємниці. При цьому, як зазначив Р.Кирилюк, розподіл видатків під час формування бюджетного запиту на 2012 рік ДСА здійснювала з урахуванням штатної чисельності суддів та працівників апарату й залежно від їх стажу роботи.
Грандіозні плани
Однак слід зазначити, що на цьому місія ДСА не закінчується, адже у планах затвердження на законодавчому рівні участі судової влади у формуванні частини бюджету, яка має до неї відношення. Відповідне рішення 23 грудня минулого року прийняли під час засідання РСУ, в якому судді констатували необхідність удосконалення законодавчих положень щодо системи фінансування органів судової влади, передбачивши обов"язкову участь відповідного органу суддівського самоврядування, глави Верховного Суду України та глав вищих спеціальних судів у процесі складання, розгляду і затвердження держбюджету з правом відповідних звернень на урядових засіданнях і засіданнях Верховної Ради, які мають бути враховані під час формування бюджету.
Також пропонується за участі зборів суддів конкретного суду, територіальних управлень ДСА і рад суддів спеціалізованих судів визначати потреби кожного суду у фінансовому забезпеченні, які надалі на конференціях суддів спеціалізованих судів затверджувалися б як контрольні цифри для головного розпорядника засобів - ДСА. Тоді враховувалися б реальні потреби конкретного суду і відсікалися можливі звинувачення у тому, що головний розпорядник непропорційно розподіляє кошти.
Проте, незважаючи на усю позитивність запропонованого механізму, навряд чи вдасться втілити його у життя. Адже існуюча дійсність така, що Міністерство фінансів доводить свої контрольні цифри, у рамках яких формує бюджет, незалежно від того, які вони у ДСА. Тому йому не важливо, що там вирішують збори суду або конференція. Щоб змінити цю практику, потрібно ініціювати низку законодавчих змін щодо процесу формування бюджету судової влади, на який би не мали істотного впливу представники виконавчої влади. Над чим доведеться досить добре попрацювати представникам ДСА та органів суддівського самоврядування, шукаючи підтримки запропонованих ідей у впливових можновладців.
Закордонний досвід
У США річний бюджет судової системи затверджується конгресом. Він становить дуже незначну частину від усього федерального бюджету. У бюджет судової системи входить стаття на виплату зарплат суддям і персоналу судів (близько 60%); оплату оренди за приміщення і будівлі судів, що належать до виконавчої влади (20%); витрати на комп’ютери, відрядження, гонорари захисникам і присяжним (20%). На додачу до коштів, виділених конгресом, судова система має власні доходи за рахунок оплати, стягнутої з осіб, які звернулися до суду, як, наприклад, судовий збір, відсотки, що нараховуються на завдатки, штрафи.
У США існує федеральна комісія із зарплат в органах виконавчої, законодавчої та судової влади, яка проводить відкриті слухання і звітує перед президентом щодо показників заробітної плати. Потім глава держави виносить отримані рекомендації на конгрес. Як правило, рівень зарплати для вищих судових посад визначається на підставі його порівняння із зарплатою у виконавчих і законодавчих органах. Крім того, конституцією США гарантовано довічне перебування на посаді та стійкий розмір зарплати, що є захистом від зовнішнього впливу. Зрештою, підставою для належного рівня оплати роботи вважаються не стільки інтереси судді, скільки інтереси народу.
Судовою системою Великобританії керує державне агентство під назвою Судова служба її Величності (Her Majesty"s Courts Service), що входить до складу Міністерства юстиції країни. У 2010 р. державний бюджет направив на потреби служби 1,6 млрд фунтів ($2, 5 млрд), зберігши фінансування на рівні 2009-го. У загальному сязі державних витрат судова система займає 0,25%. Найбільша стаття витрат - зарплати судовим службовцям складає близько 50% від усього фінансування судів. Ще приблизно по 13% бюджету відводитися на утримання судового майна, амортизаційні відрахування та "інші витрати", що включають, згідно з коментарями до документа, витрати на стільниковий зв"язок і різні офісні дрібниці (канцтовари, пошту тощо).
