Питання енергозалежності України залишається відкритим з часів здобуття незалежності. Основним енергоносієм наразі є природний газ, потреба у якому задовольняється за рахунок власного видобутку лише на 46 %. Частка альтернативних енергоносіїв, за експертними оцінками, не перевищує 1 %. У Києві ж очікують на впровадження енергозберігаючих технологій. "Хрещатик" вирішив зібрати думки експертів щодо їх бачення енергетичної сфери України і столиці у найближчі роки.
З часів розпаду СРСР і розірвання традиційних економічних зв’язків, економіка України так і не спромоглася подолати проблему енергозалежності від східного сусіда - Росії. Фахівці Центру Розумкова зазначають, що впродовж останніх 20-ти років країна дедалі більше потерпає від зовнішньої енергетичної залежності, яка, по-перше, має надвисокий рівень (нафта - 70 %, природний газ - 65 %), по-друге, компенсується імпортом фактично з єдиного джерела - Росії.
За даними Міністерства енергетики і вугільної промисловості України, за 11 місяців 2011 року споживачам (населенню, бюджетним організаціям і приватним підприємствам) реалізовано 39 294,5 млн куб. м природного газу, вартість якого складає 73 218,9 млн грн. При цьому найбільшими споживачами залишаються громадяни, на частку яких припадає близько 38 % обсягів, і підприємства промислового комплексу (33 %). Для порівняння, за період січень-листопад 2011 р. видобуток газу на території України склав 18 389,8 млн куб. м, тобто 46 % потреби у блакитному паливі, решту ж, як вже зазначалося, імпортують з Росії.
Перспектива за сланцевим газом
У Центрі Розумкова зазначають, що завдання диверсифікації джерел постачання газу можливо вирішити двома шляхами - отриманням газу у вигляді СПГ (скрапленого природного газу) та використанням так званого нетрадиційного газу (сланцевого газу, метану вугільних родовищ, газу щільних колекторів).Найбільшими експортерами СПГ є східні країни: Катар, Індонезія та Малайзія, доставляється він переважно морським шляхом. Сланцевий газ цілком можна було б видобувати і на території України. Так, за даними МЕА (Міжнародне енергетичне агентство), світові ресурси нетрадиційного газу є колосальними - 920 трлн куб. м, теоретично їх може вистачити на 250 років. Вважається, що деякі країни, зокрема Австралія, Австрія, Індія, Китай Німеччина, Польща, Франція, Швеція, а також Україна, мають великі запаси нетрадиційного газу, які переважно наближені до основних центрів споживання. Наразі ж лідерами за обсягами його видобутку залишаються США та Канада.
За прогнозами World Energy Outlook, частка газу з нетрадиційних джерел у загальному обсязі видобутку в США підвищиться з 63 % у 2009 р. до 79 % у 2030 році. В Україні ж, як повідомив "Хрещатику" провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, частка альтернативних джерел енергії наразі складає 1 %, і у найближчій перспективі не перевищуватиме 5 %. "В Україні наразі будуються лише вітрові електростанції на сході і південному сході, а також у Криму",- додає пан Омельченко.
Щодо сланцевого газу, то наразі в Україні він не видобувається взагалі. Причину "Хрещатику" пояснив голова постійної комісії Київради з питань житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Юрій Бондар. За його словами, собівартість даного виду енергії залежить від багатьох факторів, зокрема від горизонту залягання (сланцевий газ знаходять у земній корі на глибині приблизно 3 км. - Авт.).
"Дослідницькі роботи цього виду енергії можуть складати 50-70 % вартості вихідного продукту. Для інвесторів стали б привабливими тільки великі родовища, - зазначає Юрій Бондар. - Мені відомий лише один випадок, коли в Україні проводився експеримент з видобутку супутнього газу в пластах вугілля, - в Лисичанську Луганської області. Проте наразі для нашої держави перспективніше розробляти власні традиційні джерела газу, зокрема на шельфах Чорного моря".
З цією точкою зору погоджується екс-міністр палива та енергетики України, а нині депутат Київради Іван Плачков: "Технологія видобування сланцевого газу є досить новою і складною, окрім цього, вона є неоднозначною з точки зору екології. Україні слід зайнятися більш простими технологіями". Щодо того, чому вже розвідані джерела, зокрема і на морському шельфі, не розробляються і іноземні інвестори не залучаються, пан Плачков висловлює думку, що основними причинами є відсутність відповідного законодавства та належної підтримки інвесторів на урядовому рівні.
Що потрібно змінювати у столиці
Питання енергетичного майбутнього столиці експерти вбачають у декількох напрямках. Так, на думку, Івана Плачкова, в плані тепло- й електроенергетики та газу технологічно Київ оснащений у повній мірі. "Необхідно лише навести організаційний і правовий лад у відносинах споживачів з природними монополіями, які мають надавати якісні послуги вчасно й отримувати за це відповідну оплату. Населенню ж, в свою чергу, необхідно менше споживати енергоносіїв, бо наразі природного газу споживається у 3-4 рази більше, ніж в цивілізованих країнах", - зазначає пан Плачков.Юрій Бондар стверджує, що для зменшення енергетичної залежності столиці необхідно вдатися до низки заходів: "По-перше, збільшити КПД нині працюючих генераційних установок. У котельнях необхідно встановити нові котли, нові системи регулювання. По-друге, перейняти іноземний досвід, зокрема Німеччини, де забороняється використовувати природний газ і вуглець для добування лише одного виду енергії (світлової або теплової). По-третє, забезпечити устаткуванням теплові пункти. Окрім цього, необхідно переходити на енергозбереження всередині будинків. Наприклад, обігрівати квартири не батареями, а через підлогу і стіни, як це робиться, скажімо, у Фінляндії".
Володимир Омельченко додає, що в столиці, як і в Європі, слід будувати сміттєпереробні заводи, що зможуть генерувати енергію. Це дозволить вирішити проблему забруднення міста та околиць і одночасно забезпечить місто енергією. Пан Бондар зауважує, що у будь-якому випадку, місто буде змушене перейти на економію енергоносіїв. "Ми таки перейдемо на 2-3-ставочні тарифи на енергоносії (денні і нічні). Нічна ціна буде нижчою, і споживачі встановлюватимуть накопичувачі для збору енергії вночі і використання вдень".
На природний газ припадає 40 % первинного споживання енергоносіїв, 31 % - на вугілля, і 10 % - на нафту.
