Війна в Лівії втратила свою міжнародну популярність і одночасно позиції Муамара Каддафі посилилися
Лівійська влада спростувала інформацію, що лідер країни Маумар Каддафі збирається покинути свої посаду в обмін на гарантії захисту та недоторканості. Про це 5 липня 2011 року повідомила одна з провідних російських газет. За словами журналістів, влада Лівії веде неофіційні переговори з країнами НАТО задля того, аби припинити конфлікт, який триває вже більше 4 місяців. В результаті диктатору дозволили виїхати з країни за умови, що його сили складуть зброю та почнуть мирні переговори з повстанцями. Проте, тепер Тріполі спростував ці данні, а прес-секретар уряду Муса Ібрагім заявив, що президент не буде ставати біженцем, коли в нього ще є сили боротися за свою законну посаду.
Війна в Лівії почала відверто затягуватися та втомлювати світову громадськість. Вона поступово зникла з перших шпальт найвпливовіших газет та інформаційних агентств. Самі європейські політики воліють не говорити про те, що відбувається в Африці, адже наступ повстанців останнім часом просувається досить повільно і вони не можуть переломити хід бойових дій. З іншого боку Європа зараз більше занепокоєна власними кредитними проблемами та можливістю дефолту Греції, аби приділяти увагу заморським справам.
Самі лівійські повстанці не виправдали сподівань заходу і не змогли в короткий термін взяти під контроль ситуацію в країні. Зараз вони застрягли біля міста Місрата в 200 кілометрах від Тріполі під сильним артилерійським вогнем урядових угруповань і не можуть рухатися вперед. В них немає сильного лідера, який міг би об’єднати розрізнені племена та угруповання і почати переговори з заходом.
За цей час Муамар Каддафі мобілізував усіх своїх прихильників і найняв найманців сусідньому Чаді. Так він отримав організаційну перевагу над супротивниками і тепер прагне битися до кінця.
А НАТО опинилася в поганій ситуації. Піти з війни означає підтримати Каддафі і погодитися на його правління і надалі. Залишити все як є - приректи повстанців на повільну поразку і зганьбити свій авторитет. До того ж, війна пожирає до 2 млн. євро кожного дня і викидати такі гроші на вітер без результату Брюссель не налаштований. А на розширення своєї присутності в Європи може не вистачити сил. Тому війна в Лівії зайшла в глухий кут і стала не цікавою для світу, адже виходу з цієї ситуацій поки не видно.
Воювати до вересня
На початку літа командування НАТО ухвалило рішення продовжити воєнну операцію в Лівії ще на три місяці. Це означає, що європейські країни визнали, що не зможуть розв’язати цю проблему швидше. В результаті повітряні рейди проти військ Каддафі продовжуються, хоча їхня інтенсивність стала набагато нижчою. За червень військова авіація ЄС здійснила на 30% менше вильотів, ніж у травні. Причиною цього стала велика вартість таких заходів, адже з літа 2011 року в Європі посилилася кредитна криза і гроші почали економити.
Крім того, стало остаточно зрозумілим, що США не братимуть участі в цій війні. Вашингтон з самого початку заявив, що не зацікавлений в бомбардуванні лівійської території. Адже вже має дві воєнні кампанії, які не може ніяк завершити. На сьогодні, за даними Пентагону, Ірак та Афганістан вже коштували країні, приблизно $1,1 трлн. і ще вимагатимуть приблизно половину цієї суми, аби гідно закінчити ці компанії. Європа опинилася в дивній ситуації: з одного боку вона могла, чи не в перше, показати себе миротворцем в міжнародному масштабі і скинути одіозного диктатора. Адже, на думку експертів Ради з міжнародних відносин, криза в колишній Югославії в 1991-1995 роках показала слабкість ЄС у військовому напрямку. Тоді лише втручання США та їхній силовий тиск дозволили укласти Дейтонські угоди. Тепер же Європа мала шанс реабілітуватися.
З іншого боку, велику війну довелося вести без підстраховки з-за океану. Треба було самостійно усе вирішувати і брати на себе усю відповідальність. На початку 2011 року Герман Ван Ромпей, голова Європейської Ради, в інтерв’ю британському журналу The Economist заявляв, що Європа готова взяти на себе відповідальність світового миротворця. При чому, з військовими діями також. Тепер зрозуміло, що такі заяви були передчасними, адже втручання Брюсселю не змогло встановити мир в Лівії і скинути Каддафі. На думку багатьох дослідників, в ЄС немає єдиної позиції щодо цієї війни і участі в ній європейських армій. Тому допомога повстанцям зупинилася на бомбардуваннях і постачанні зброї. А цього виявилося замало. Тепер проект створення єдиної європейської армії, який вже кілька років активно обговорювався на континенті, опинився під загрозою, адже нікому не потрібна спільна армія, яка не може ефективно воювати.
Різні племена
На думку аналітиків корпорації RAND, найбільш слабкою ланкою європейського плану по скиненню Каддафі виявилися лівійські повстанці. Вони не спроможні вести війну проти організованого режиму, який має в своєму розпорядженні досить коштів, аби найняти найманців з сусідніх країн та закупити зброю.
Протистояння в Лівії значно відрізняється від традиційних революцій так званої "Арабської весни". Туніс та Єгипет відбулися мирними акціями протесту та поступовою зміною політичного режиму. Муамар Каддафі вирішив боротися за свою владу, бо знав, що мало яка країна його прийме і не схотів бути вигнанцем. Тепер він не хоче йти на переговори із Заходом, який вимагає його відставки і, схоже, вирішив триматися до кінця. Водночас він показав, що за владу можна боротися, після цього хвилювання та демократичні мітинги в Сирії, Ємені і Бахрейні були придушені.
Супротивники Каддафі не продемонстрували потрібної рішучості. Вони зіткнулися з проблемою більшості нових арабських революцій. Коли народний порив закінчується, то опозиція не знає, що робити далі і поступово втрачає вплив на суспільство. В Лівії до цього додалася ще роз’єднаність племен, які очолили протистояння проти режиму. Їхні посланці кілька разів їздили до Європи прохати про допомогу, проте великого успіху не мали. Адже в Брюсселі потребують єдиного лідера, з якого потім спитають за видані гроші. Тим більше в ЄС багато хто підозрює, що допомога збагачує місцеву знать і не впливає на перебіг війни.
Коли нікуди тікати
Більшість експертів вважає, що Муамар Каддафі не піде на переговори з Заходом, поки той вимагатиме його відставки. Єдиною можливою умовою може бути його відставка і збереження правління його родини. Адже диктатор давно вже готував собі в спадкоємці одного з синів. На таких умовах він, можливо, і піде у відставку, проте повстанці не захочуть цього, адже це означатиме їхню поразку.
З іншого боку, Захід розуміє, що зараз час працює на лівійського лідера. Йому треба витримати певну паузу, коли усім стане зрозуміло, що війна програна і тоді піти на переговори, проте вже не своїх умовах. В Тріполі розуміють, що зараз війна стає нецікавою та дорогою для Брюсселю, і невдовзі він погодиться піти на переговори. Тому полишати країну і ставати вигнанцем для нього не вигідно.
Поки про готовність прийняти диктатора заявили Венесуела та Болівія. Хоча сам Каддафі багато разів говорив про те, що не покине свою країну і буде захищати режим до останнього. В доповіді для державного департаменту США, експерти Ради з міжнародних відносин говорять, що зараз ситуація застигла на одній точці і це треба змінювати за рахунок спеціальних військових операцій, бо велика інтервенція призведе до партизанської війни. Але такі операції потребують довгої підготовки, тому зараз змінити перебіг війни навряд чи вдасться.
