Деякі люди бояться собак, деякі – їх обожнюють, але більшість ставиться до цих тварин з обережністю. Проте в Україні ті, хто любить, або думає, що любить, собак, свідомо чи несвідомо намагаються нав’язати не завжди зручне сусідство іншим людям. У нас у країні собаки – повноправні господарі парків, шкільних подвір’їв, навіть дитячих майданчиків. Не згадуймо, що це – джерело антисанітарії (у нас подібних джерел вистачає), згадаймо, що собака –це насамперед небезпека.
Нещодавно в Києві сталась трагедія: німецька вівчарка накинулася на восьмирічну дівчинку. Від втрати крові та шоку дитина померла на операційному столі. Виявляється, це не перший трагічний випадок за участі цього пса – минулого року він покусав хлопчика. На щастя, дитина залишилась живою, проте їй наклали сорок п’ять швів. Тоді громадськість про цей випадок не дізналась. Але сьогодні інцидент вийшов далеко за межі району столиці, і всі заговорили, що робити з собакою-вбивцею.
Муніципалітети постійно говорять про небезпеку від бродячих собак. Мовляв, вони агресивні та непередбачувані. І це насправді так. Але ми часто забуваємо, якими небезпечними можуть виявитися домашні улюбленці, адже хижак навіть у кімнатних капцях залишається хижаком. А надто дивує ситуація, коли йдеш вулицею з дитиною, назустріч несеться величезний пес із розкритою пащею, а господар навздогін кричить: "Не бійтеся! Він не кусається! Собака грається!". Проте якщо людина бере на себе обов’язок виховувати тварину, вона має відповідати за її поведінку. А виправдання на кшталт "собака не кусається" не підходить, адже таке гарненьке на перший погляд цуценя щонайменше створює стресові ситуації для оточуючих.
Зі спадковістю та характером
Якщо вірити вченим, то собаки стали домашніми тваринами ще 10 тисяч років тому. Нині існують різні породи: мисливські, сторожові, кімнатні. Люди постійно намагалися вивести нові, які б відповідали певним потребам. Так з’явилися мисливські пси – лайки, для змагань – бультер’єри, їздові собаки – хаскі. Проте сучасні жителі міст далекі від того, аби обирати собі вихованця за призначенням. Насамперед вони зважають на смакові уподобання та фізичні дані тварини. Так у квартирах городян з’являються німецькі вівчарки, бульдоги, борзі, яким мало бути просто чиїмось другом, у їхніх генах закладена певна інформація. Але мало хто замислюється, що собака – не іграшка, а жива істота.
"Варто розуміти, що собака має свою нер¬вову систему, яка закладена від народження, – розповідає Олексій Бордунов, президент об’єднання кінологів-дресирувальників "Фенікс". – Відтак дуже важливий момент у його житті – період виховання і навчання. Якщо цуценя народжене від двох собак із хорошою нервовою системою, виховувалося в нормальних умовах й обов’язково проходило навчання, то проблем, думаю, не буде".
Кінологи переконані, агресивна поведінка будь-якого собаки – явище цілком нормальне, адже таким чином тварини виражають свої емоції. Але у більшості випадків прояви агресії – це і захисна реакція, частина оборонного рефлексу. Проте до такої поведінки часто не готові ані господарі тварини, ані перехожі.
Виховний процес
Купуючи собаку, не всі замислюються про її належне виховання, тим більше у спеціалізованому центрі.
До того ж, не всіх собак можна тримати у квартирі. Є такі, які потребують простору. "Це передусім великі породи, яким у міській квартирі бракує місця, – говорить Вадим Платоненко, директор центру з підготовки службових собак "Ягуар". – Я вже не кажу про вигул тварин. Цьому питанню власники часто не приділяють належної уваги". А це призводить, по-перше, до фізичних хвороб домашніх вихованців, по-друге, до зміни форми їхньої поведінки. Досвідчені кінологи стверджують, що вигулювати своїх улюбленців лише двічі на день по 15 хвилин, як роблять деякі господарі, – знущання над тваринами. Таке ставлення може спровокувати їхню неадекватну реакцію та неконтрольовану поведінку.
Агресивної поведінки можна очікувати від будь-якого пса. На перехожого, що йде вулицею, може зненацька напасти дворняга. Кінологи кажуть: спрацьовує страх перед людиною. Якщо ж агресію проявляє домашня тварина, то причиною є також страх, але через проблеми у нервовій системі. "Коли моїй німецькій вівчарці було лише чотири місяці (зараз їй уже 12 років), її на пляжі налякала дитина – побачивши цуценя, маля почало істерично верещати, – розповідає Олексій Бордунов. – Від цього крику цуценя побігло. Я наздогнав, заспокоїв. А коли воно підросло, відчуло в собі сили, почало агресивно реагувати на всіх дітей. Я як спеціаліст усе виправив, і більше подібного не спостерігав – вівчарка лояльно ставиться до дітей".
Тобто фахівці стверджують, що поведінка собак на 80% залежить від господарів, а 20% – це проблеми, які не можна відкоригувати. "І тут виникає питання, що робити з некерованим собакою, – говорить Олексій Бордунов. – На жаль, схильних до агресії тварин у нас не присипляють, їх навіть не стерилізують. Подібні випадки просто замовчуються. А якщо пес красивий, перемагає на різних виставках, і його можна заспокоїти на певний час, то він іде навіть у розведення, але це не афішується".
Заборонити чи обмежити
У різні періоди в Україні існували переліки заборонених порід собак. До них належали основні службові породи – німецькі вівчарки, добермани, ротвейлери та інші.
Так, наприклад, у Львові діє ухвала міськради "Про затвердження правил утримання та поводження з тваринами". У переліку заборонених для утримання собак такі породи, як акбаш, американський піт-бультер’єр, вівчарка Даумана, гірська гонча, грецька вівчарка, доберман Владека Рошина, канадська собака, кангал, кенгуровий собака, лангедокський пастушачий собака, леопардова гонча, румунська вівчарка, супердог та його помісь з майконгом, а також помісі цих порід. Проте кінологи кажуть, якщо зазирнути в перелік порід, зареєстрованих українськими та міжнародними кінологічними організаціями, то з цього списку там можна знайти хіба що американського пітбультер’єра – всі інші або взагалі не існують у природі, або не визнані як породи, тобто ніхто не знає, як вони виглядають.
До 1997 року і в Київ не можна було ввозити та розводити тринадцять порід собак. Серед надто агресивних – американський піт-бультер’єр, грецька вівчарка, гірська гонча, супердог. Проте німецька вівчарка до цього списку не входила. Утім, цю заборону скасували, адже вона виявилася неефективною.
"Я був на виставках собак у різних країнах, представляв Україну за кордоном, – продовжує кінолог. – Виявляється, тільки у нас собаки вирізняються, я б сказав, неадекватною поведінкою. У центрі Будапешта, Братислави, Нюрнберга дуже багато бультер’єрів. Люди ввечері спокійно сидять із ними в кав’ярнях. Тобто теоретично собаки всіх порід можуть жити поряд із людьми. Інше питання – в яких умовах? Тож я думаю, забороняти якісь породи не варто. Зрозумійте правильно, якщо ми візьмемо статистику ДТП, то може виявитися, що, скажімо, позашляховики будуть на першому місці за смертельними випадками. Ми що, їх заборонимо? Ні. Мабуть, покараємо тих, хто цими машинами керує. Отже, насамперед слід виховувати не собак, а власників. Давайте усипимо агресивного пса. Але кого ми покараємо? Господар наступного тижня піде на пташиний ринок і придбає собі нового".
До того ж, якщо в Україні заборонити окремі породи собак, як це зробили в Європі, то зав¬жди знайдуться спритники, які у документах запишуть не справжню породу улюбленця, а схожу, ту, яка не заборонена чинним законодавством. І так, до речі, роблять у Європі.
Повертаючись до нещодавньої трагедії, варто згадати, що у суспільстві існує думка – якщо собака одного разу накинувся на людину, він може зробити це знову, адже відчув перевагу. Кінологи з цим не згодні. Вони припускають, що одноразове агресивне ставлення до людини – випадковість. Тож напад на дитину, який нещодавно стався у столиці, на думку фахівців, – нещасний випадок, мовляв, у собаки не було наміру вбивати людину. Але як напевно про це можна знати? "Можливо, це був рецидив, – також припускає президент об’єднання кінологів-дресирувальників. – Після першого нападу на хлопчика господарям пса потрібно було задуматися і щось вирішувати. Передусім слід було звернути увагу на заходи безпеки. Я свого собаку завжди виводжу на прогулянку в наморднику. І роблю це не тому, що я кращий чи гірший за всіх, а тому, що так потрібно".
Йдеться про культуру поведінки та шанобливого ставлення одне до одного. Якщо собака може завдати шкоди людині, ми маємо зробити все, аби запобігти цьому. Припустимо, комусь із нас вдасться приручити, скажімо, рись, це ж не означає, що з нею можна гуляти на дитячому майданчику! Те ж саме стосується і собак, якими б ручними вони не були. Має бути певна дистанція – короткий поводок.
Володимир ПОЛІЩУК керівник прес-служби управління МВС у Києві
Утримування незареєстрованих собак, перебування їх у громадських місцях без повідків і намордників вважається адміністративним правопорушенням. І згідно зі статтею 154 Адміністративного кодексу України, порушнику загрожує попередження або штраф від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також окремо прописано випадок нацьковування. Якщо дії господаря призвели до смерті людини, може бути застосована стаття 115 Кримінального кодексу.
