Такої стрімкої і запаморочливої кар’єри ще не знав український шоу-біз. Буквально за місяць 18-річна студентка Київського національного економічного університету Олена Шоптенко стала відомою завдяки шоу "Танці з зірками". І ось уже впродовж двох років її ім’я не сходить зі сторінок преси. Останнім часом –не тільки у зв’язку з проектами: роман танцівниці з телеведучим Ігорем Посипайком називали і "піаром", і тимчасовим явищем. Можливо, краще з’ясувати все у самої Олени?
-Олено, маєте чудовий вигляд. Уже встигли відпочити після проекту "Танцюю для тебе"?
-(Посміхається) Дякую за комплімент. Відпочити я дійсно встигла – перед сесією це було просто необхідно.
-І де, якщо не секрет?
-Ми з Ігорем вирішили з’їздити до Португалії – там були деякі справи, а перед цим відвідали Майорку. Набрали купу усіляких ліків про всяк випадок – скрізь же писали, що в Європі – свинячий грип. На щастя, нічого не знадобилося. На Майорці я була вперше, тому ця подорож ще більше приваблювала, до того ж, ми не сиділи на місці – взяли машину напрокат і чотири дні їздили різними місцями. Незважаючи на те, що багато хто вважає Майорку курортом пенсіонерів, тут є на що подивитися активному туристу, повірте. На пару днів ми затрималися в красивій Пальма-де-Майорці з величезним середньовічним собором і химерними палацами ар-деко, потім об’їхали острів по периметру. Дорогою побували і в божевільному п’яному Магалуфі – улюбленому місці молодих британців, і в старих мальовничих селах – Дея, Сойєр, Пойєнса. Потім вирушили до Барселони, гостювали у моєї подруги. Шкода, було замало часу, аби вдосталь насолодитися містом. Тому хочу повернутися туди влітку – відпочити і заразом скористатися сезоном розпродажу, розумно витратити гроші.
-Ви самі себе забезпечуєте?
-Повністю. Батьки і так вклали в мене багато сил і коштів. Із шести років я ходила, окрім школи, на танці й англійську. При цьому мене виховували доволі суворо – не захвалювали, могли і посварити за щось. Тому я ніколи не вважала себе якоюсь особливою. Хоча, звичайно, у танцях із самого початку була попереду всіх.
-Діти зазвичай дуже ревно сприймають тих, хто виділяється. Не було складних моментів у зв’язку з цим?
-(Зітхає) Були, до того ж – постійно. Я відразу потрапила в колектив, де займалися діти, на три-чотири роки старші, ніж я. Викладачі вважали мене дуже талановитою дитиною, поставили в пару зі своїм сином. Багатьом це не сподобалося, вони могли принизити й навіть познущатися наді мною. На паркеті це було непомітно, а за лаштунками починалося... Мені було дуже важко психологічно, навіть хотіла покинути танці. А коли тобі 12–13 років, цей тиск узагалі нестерпний. Я маю такий досвід, який деякі й за все життя не здобувають. Зате тепер загартована, нічим не налякаєш! (Сміється).
-Знаю, що якось упродовж півтора року ви не могли знайти собі партнера? А де взагалі їх шукають, цікаво?
-Є багато колективів. Ходиш і дивишся. Я просто не могла знайти танцівника свого рівня. Але при цьому ніколи не розбивала пари, це принципово. Хоча зі мною таке трапилося: двічі одна й та ж сама дівчинка відбивала у мене партнера.
-А як же тоді реалізовували свої лідерські задатки?
-Річ у тім, що до восьмого класу я не відчувала себе лідером. Свідомість змінилася, коли перейшла до Київського ліцею бізнесу. Ось там зі звичайної сірої мишки поступово стала лідером. Я ніколи не була ізгоєм. У мене є важлива якість – маю дуже позитивну енергетику. Прагну перебувати десь посередині, а потім у якийсь момент вистрілюю.
-Так, "постріл", варто сказати, влучний! Ще 10 років тому уявити собі популярного бального танцюриста було просто нереально...
-Правильно, тому я не мала наміру ставати тренером з бальних танців, вступила до економічного вузу. Як дівчинка розумна усвідомлювала, що в житті потрібна професія. Хотілося бути, наприклад, топ-менеджером якої-небудь великої іноземної компанії.
-А вам за кордоном, до речі, не пропонували контрактів?
-Звичайно, пропонували. У мене була можливість поїхати працювати до Нідерландів, але я відмовилася, адже навчалася в десятому класі, треба було закінчити навчання.
-Два роки тому ви хотіли відкрити школу, де викладали б усі фіналісти "Танців…". Але наразі така є тільки у Чапкіса.
-Ідея залишилася, але – знову ж таки! – нікому за це взятися. Можливо, колеги були б і не проти, однак у них бракує часу навіть думати про це.
-Під час "Танців з зірками" у вас був такий собі маленький піонерський табір. Із ким ви зараз підтримуєте стосунки?
-Найбільше – з Максом і Томою Неліпами. Хоча тоді, якщо пам’ятаєте, все було дуже складно.
Так, пам’ятаю, ви були незадоволені його роботою.
Макс – не дуже танцювальна людина, однак тоді я засмутилася не через те, що ми не перемогли. Хоча підлітковий максималізм мав місце. Зараз завдяки Ігорю я його позбулася. У Зеленського часто буваю в офісі, спілкуюся з їхнім звукорежисером, який підбирає потрібну мені музику. Вова дуже зайнятий, не хочу його відволікати, хоча думаю, що вже варто було б зустрітися.
Спілкування з Русланою Писанкою, коли вона приїжджає з Москви, де зараз живе, – завжди море задоволення. У нас дуже теплі стосунки. Розумієш, що бачиш людину і дуже радий цьому, незалежно ні від чого. Це і є сумісність. Ми з Русланою можемо протягом тривалого часу не бачитись, адже живемо в різних містах, але коли зустрічаємось – це свято.
-Із Владом Ямою спілкуєтесь?
-Не лише спілкуємось, а й виступаємо на корпоративах, у нас своя програма.
-Цікаво, а які люди замовляють на вечірки ваші танцювальні програми?
-Знаєте, хоч як дивно, прийнято вважати, що чоловіки не розуміються на бальних танцях. Однак нас замовляють і сімейні пари, і чоловічі компанії – різні люди.
-А приватні уроки даєте?
-Так, але я займаюсь не з дітьми, а з дорослими. Або ставлю вальс весільним парам, або просто люди хочуть навчитися танцювати.
-Ви живете з батьками?
-Так, але не тому, що не в змозі забезпечити себе житлом. Зараз завершуються роботи в будинку, в якому я придбала квартиру, однак поки що про переїзд не йдеться. Старші брати живуть окремо, а мама дуже переймається моєю відсутністю вдома. Хоча іноді я залишаюсь у Ігоря.
-Його батьки як до вас ставляться?
-Добре. У Ігоря інтелігентна сім’я, де розмовляють лише українською. Тож прагну підучити мову.
-Олено, пробачте за незручне запитання, але... Як ви ставитесь до розмов про те, що ваші взаємини з Посипайком – піар?
-Спокійно. Із самого початку це смішно було чути – хто кого піарить, скажіть? Я Ігоря чи він мене?
Ну, особисто я взагалі до таких пліток ставлюся з іронією. А суто по-жіночому вважаю, що вам із цим хлопцем дуже пощастило.
(Посміхається) Дякую, я з вами абсолютно згодна. Ми з Ігорем намагаємось увесь вільний час проводити разом, цінуємо кожну хвилину спілкування.
-Якось ви сказали, що у вас немає команди. А Ігор із його чудовою освітою не міг би взятися за вашу "розкрутку"?
-А він і так фактично мій директор. "Продає" мене на повну, всі переговори веде. А гроші, каже, ідуть у сім’ю. Це приємно чути.
-Тобто будує плани на сімейне майбутнє?
-Ну, поки що він будує великий білий дім. (Посміхається).
Проте ми не квапимося жити разом, мені здається, зараз наші стосунки дуже живі, трепетні, навіщо поспішати? Був період, коли всі запитували про весілля. Я не форсую події, не роблю похід до РАГСу самоціллю – це не головне.
-Ігор старший за вас на дев’ять років. Це якось впливає на ваші стосунки?
-Звичайно – він мудріший, більше бачив. Я багато що зрозуміла завдяки Ігорю. Саме він допоміг мені позбутися юнацького максималізму, який дуже заважав у роботі і в житті.
-А як щодо побуту? Готові стати господинею?
-Я дуже невибаглива в їжі, можу перекусити в будь-якому кафе. Але якщо потрібно буде, готувати я навчуся. Проблеми варто вирішувати в міру їх надходження.
-Мені здається, Ігор – хороший господар...
-Так, він любить чистоту. Але при цьому цілком демократичний. До речі, вміє пекти торт – нещодавно ми брали участь в одному телепроекті, де публічні люди здобувають різні професії. Я вчилася класти кахлі, а Ігор – пекти. Отже, раптом що – і ремонт зробимо, і тортик спечемо!
