Майже аналогічна ситуація з літаком, який не поділили український Президент та Прем’єр, сталася минулого тижня в Польщі. Польський уряд відмовився надавати президенту Лєху Качиньському державний спецлітак для участі в саміті ЄС у Брюсселі, аргументуючи це тим, що за зовнішню політику відповідає уряд, а не президент. Офіційну делегацію Польщі очолив Прем’єр-міністр Дональд Туск. У той же час польський президент Лєх Качиньські теж забажав відвідати Брюссель для участі в саміті. Оскільки спеціальний літак для найвищих осіб Польщі лише один, то уряд не дозволив президентові скористатися ним. Качиньському довелося летіти до Брюсселя чартерним рейсом польської авіакомпанії LOT. Про те, чи можна проводити аналогії між Україною та Польщею у протистоянні між прем’єром та президентом, "Главред" поцікавився у провідного оглядача найвпливовішого польського видання Gazeta Wyborcza Марчіна Войцеховського. Днями він презентував у Києві свою нову книжку "Wolyn 1943-2008. Pojednanie" ("Волинь 1943-2008. Примирення"). Українському читачеві цей автор вже знайомий за книжкою "Помаранчевий майдан" (2006 р.).
- Пане Марчіне, чи став інцидент з літаком між польським прем’єром та президентом своєрідною кульмінацією їхнього протистояння?
- Боюсь, що це не кульмінація, а тільки початок. І навіть боюся подумати, що вони можуть зробити далі, - передусім, що може зробити президент. Тому що я впевнений: відповідальність за те, що відбулося, лежить, швидше, на президенті. Адже конституція досить чітко окреслює компетенції президента, і за внутрішню та зовнішню політику Польщі відповідає уряд, а не президент. Він є тільки символічним главою держави, тобто представляє державу, але не творить політичних концепцій, не веде політиків, не має навіть інструментів керівництва, не має радників, своєї адміністрації. У польського президента дуже невеличка канцелярія, що забезпечує його діяльність, - він навіть технічно не готовий брати участь у міжнародній політиці.
- А чим відрізняється протистояння Туск-Качиньські в Польщі від протистояння Тимошенко-Ющенко в Україні?
- Це передусім амбіції. Великої різниці не бачу, тому що у Польщі президентські вибори через два роки. І сьогоднішній президент Лєх Качиньські, і прем’єр не приховують наміру взяти участь в наступних президентських виборах. Туск програв Качиньському минулі президентські вибори, тож хоче взяти реванш, і має шанси зробити це. Шкода, що ми два роки до президентських виборів житимемо в атмосфері конфлікту, але, боюся, іншого виходу немає. Президент думає, що це єдина можливість підняти свій рейтинг, показати, що він є справді дієвим політиком, може впливати на політику. Прем’єр-міністр не хоче якось агресивно відповідати на дії президента, однак мусить щось робити з тим, що президент втручається у ведення політики урядом.
- Чи не здається вам, що у веденні політичних воєн Польща більше вчиться в України? І про що це свідчить?
- Мабуть, це ще один доказ того, що ми дуже подібні, а також того, що наша історія нічого нас не навчила. На жаль, можу тільки погодитися з вами.
